Заперечення безумця
Керівнику хору. Псалом Давида.
Твердження безумного, що Бога немає, розглянуто як практичне, а не теоретичне. Наш Отець шукає серед усього людства бодай когось, хто розуміє, і не знаходить нікого. Тих, хто пожирає його народ, раптом охоплює жах; псалом завершується тугою за спасінням із Сіону.
14 1Безумець каже у своєму серці: «Немає Бога». Вони зіпсуті, їхні вчинки огидні; немає нікого, хто чинить добро.
2Наш Отець дивиться з небес на синів людських, щоб побачити, чи є хоч хтось розумний, хто шукає його. 3Усі вони відвернулися; разом зіпсулися; немає нікого, хто чинить добро, навіть жодного.
4Невже вони нічого не знають, усі ці злочинці, що пожирають мій народ, наче хліб їдять, і ніколи не звертаються до нашого Отця? 5Ось вони, охоплені жахом, бо наш Отець із родом праведних. 6Ви, злочинці, хотіли б зруйнувати задуми бідного, та наш Отець — його пристановище.
7О, якби ж спасіння Ізраїля прийшло із Сіону! Коли наш Отець поверне долю свого народу, нехай радіє Яків, нехай веселиться Ізраїль.
