Псалми 116 (114–115)

116 ¹Я люблю свого Отця, бо він чує мій голос, моє благання про милість. ²Бо він прихилив своє вухо до мене, тому я кликатиму до нього, доки житиму. ³Пута смерті оповили мене; муки могили охопили мене; я знемігся від горя й скорботи. ⁴Тоді я прикликав ім’я свого Отця: «Отче мій, благаю тебе, визволи мою душу!» ⁵Милостивий наш Отець і праведний; наш Отець сповнений милосердя. ⁶Мій Отець береже простодушних; коли я знесилів, він спас мене. ⁷Вернися, душе моя, до свого спокою, бо мій Отець був такий добрий до тебе. ⁸Бо ти визволив мою душу від смерті, мої очі від сліз, мої ноги від спотикання. ⁹Я ходитиму перед лицем свого Отця на землі живих. ¹⁰Я вірив, навіть коли казав: «Я тяжко страждаю»; ¹¹у тривозі своїй я сказав: «Усі люди — брехуни». ¹²Чим віддячу своєму Отцеві за всю його добрість до мене? ¹³Я піднесу чашу спасіння і прикличу ім’я свого Отця. ¹⁴Я виконаю свої обітниці своєму Отцеві перед усім його народом. ¹⁵Дорогоцінна в очах мого Отця смерть його вірних. ¹⁶Отче мій, я справді твій слуга; я твій слуга, син твоєї служниці. Ти розірвав мої кайдани. ¹⁷Я принесу тобі жертву подяки і прикличу ім’я свого Отця. ¹⁸Я виконаю свої обітниці своєму Отцеві перед усім його народом, ¹⁹у дворах дому мого Отця, серед тебе, Єрусалиме. Алілуя!