Захарія 7

7 ¹Четвертого року царя Дарія, четвертого дня дев’ятого місяця, кіслева, було слово нашого Отця до Захарії. ²Жителі Бетела послали Сарецера й Реґем-Мелеха та їхніх людей, щоб благати ласки нашого Отця, ³і запитати священників дому Отця небесного воїнства та пророків: «Чи маю я плакати й постити п’ятого місяця, як робив це вже багато років?»

⁴Тоді було до мене слово Отця небесного воїнства:

⁵Скажи всьому народові землі та священникам: Коли ви постили й голосили п’ятого та сьомого місяців ці сімдесят років, то хіба справді для мене ви постили? ^a a v5 Піст п’ятого місяця був спомином про спалення вавилонянами Соломонового храму; піст сьомого місяця — спомином про вбивство Ґедалії, останнього намісника Юдеї. ⁶А коли ви їсте й п’єте, то хіба не для себе ви їсте й п’єте?

⁷Хіба це не ті самі слова, які наш Отець проголошував через давніх пророків, коли Єрусалим і навколишні міста були заселені та в мирі, а Негев і передгір’я були залюднені?

⁸І було слово нашого Отця до Захарії:

⁹Так говорить Отець небесного воїнства: Чиніть справедливий суд; виявляйте одне до одного доброту та милосердя. ¹⁰Не гнобіть удови, сироти, чужинця чи бідного; і не замишляйте у ваших серцях зла одне проти одного.

¹¹Але вони відмовилися слухати, вперто відвернулися й затулили свої вуха, щоб не чути. ¹²Вони зробили свої серця твердими, як кремінь, не бажаючи чути Закону й слів, які Отець небесного воїнства послав своїм Духом через давніх пророків. Тому великий гнів зійшов від Отця небесного воїнства.

¹³«Як я кликав, а вони не слухали, так і коли вони кликатимуть, я не слухатиму», — говорить Отець небесного воїнства. ¹⁴Я розвіяв їх вихором поміж усіма народами, яких вони не знали. Земля позаду них залишилася спустошеною, і ніхто не проходив нею — ні туди, ні назад. Ось як вони перетворили розкішну землю на пустку.