Псалми 38 (37)

38 ¹Отче мій, не докоряй мені у гніві своєму й не карай мене в люті своїй. ²Бо стріли твої глибоко вп’ялися в мене, і рука твоя тяжко опустилася на мене. ³Немає здоров’я в тілі моєму через гнів твій; немає цілості в кістках моїх через гріх мій.

⁴Бо гріхи мої піднялися над головою моєю; наче тягар важкий, вони надто тяжкі для мене. ⁵Рани мої смердять і гнояться через безумство моє. ⁶Я зігнувся й похилився низько; цілий день ходжу я в жалобі. ⁷Бо боки мої палають вогнем, і немає цілості в тілі моєму.

⁸Я заціпенів і геть розбитий; я стогну від збентеження серця мого. ⁹Владико, Отче мій, усе прагнення моє перед тобою, і зітхання моє не приховане від тебе. ¹⁰Серце моє калатає, сила моя полишає мене; навіть світло очей моїх відійшло від мене. ¹¹Друзі мої й товариші стоять осторонь від біди моєї, і рідні мої найближчі стоять здалека.

¹²Ті, що шукають душі моєї, розставляють тенета свої; ті, що бажають мені зла, говорять про згубу і цілий день замишляють підступ. ¹³А я — немов глухий, що не чує, наче німий, що не може говорити й не розтуляє уст своїх. ¹⁴Я став наче людина, що не чує, що немає відповіді в устах своїх. ¹⁵Та на тебе, Отче мій, я уповаю; це ти відповіси, Владико, Отче мій.

¹⁶Бо я сказав: «Нехай ніколи не зловтішаються наді мною — ті, що величаються наді мною, коли нога моя спотикається». ¹⁷Бо я готовий упасти, і біль мій завжди передо мною. ¹⁸Визнаю провину свою; тривожуся через гріх мій. ¹⁹А вороги мої живі й сильні, і багато тих, хто ненавидить мене безпричинно.

²⁰Ті, що платять мені злом за добро, обмовляють мене, бо я прагну добра. ²¹Не покидай мене, Отче мій; не стій здалека від мене, Отче мій. ²²Поспіши на допомогу мені, Владико, Отче мій, спасіння моє.