Євангеліє від Матвія 11

11 ¹Коли Ісус закінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, він пішов звідти, щоб навчати та проповідувати в їхніх містах.

Запитання Івана з в’язниці

²Іван, почувши у в’язниці про діла Христа, передав через своїх учнів ³і запитав його: «Чи ти той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?»

⁴Ісус відповів їм: «Ідіть і розкажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:

⁵«Сліпі очі бачать, кульгаві ходять, прокажені очищаються, глухі чують, мертві воскресають, і біднякам проповідується добра звістка. ⁶І блаженний той, хто не спіткнеться через мене.»

⁷Коли вони відходили, Ісус почав говорити народові про Івана: «Що ви виходили дивитися в пустелю? Очеретину, що колишеться від вітру? ⁸Але чому ж ви виходили? Щоб побачити чоловіка, одягненого в м’який одяг? Ось ті, хто носить м’який одяг, перебувають у царських палацах. ⁹То чому ж ви виходили? Щоб побачити пророка? Так, кажу вам, навіть більше, ніж пророка. ¹⁰Це той, про кого написано: „Ось я посилаю свого вісника перед тобою, який приготує тобі дорогу перед тобою.“ ¹¹Істинно кажу вам: серед народжених жінками не з’являвся більший за Івана Хрестителя; проте найменший у Царстві нашого Отця більший за нього. ¹²Від днів Івана Хрестителя й дотепер Царство нашого Отця зазнає насильства, і насильники хапають його. ¹³Бо всі Пророки та Закон пророкували до Івана, ¹⁴і якщо хочете це прийняти, він і є той Ілля, який мав прийти. ¹⁵Хто має вуха, нехай слухає.

¹⁶З чим порівняю це покоління? Воно подібне до дітей, що сидять на майданах і гукають до інших: ¹⁷„Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали жалобну пісню, а ви не плакали.“ ¹⁸Бо прийшов Іван, що не їв і не пив, і кажуть: „Він має демона.“ ¹⁹Прийшов Син Людський, що їсть і п’є, і кажуть: „Ось ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників!“ Проте мудрість виправдана своїми ділами.»

Горе містам, що не покаялися

²⁰Тоді він почав докоряти містам, де сталося найбільше його чудес, бо вони не покаялися.

²¹«Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби чудеса, здійснені в тобі, сталися в Тирі та Сидоні, вони давно б покаялися в жалобному одязі та попелі. ²²Але кажу вам: у день суду легше буде Тиру та Сидону, ніж вам. ²³А ти, Капернауме, — чи будеш піднесений до неба? Ти будеш скинутий аж до могили. Якби чудеса, здійснені в тобі, сталися в Содомі, він стояв би й дотепер. ²⁴Але кажу вам: землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.»

Отець, явлений Сином

²⁵У той час Ісус сказав: «Прославляю тебе, Отче, Володарю неба і землі, за те, що ти приховав це від мудрих та розумних і відкрив немовлятам. ²⁶Так, Отче, бо так тобі було до вподоби. ²⁷Усе було передане мені моїм Отцем. Лише Отець знає Сина, і лише Син знає Отця, і той, кому Син захоче його відкрити.

²⁸«Прийдіть до мене всі струджені та обтяжені, і я дам вам спочинок. ²⁹Візьміть на себе моє ярмо й навчіться від мене, бо я лагідний та смиренний серцем, і знайдете спочинок вашим душам. ³⁰Бо моє ярмо приємне, а мій тягар легкий.»