Єзекіїль 8

8 ¹У шостому році, шостого місяця, п’ятого дня, коли я сидів у своєму домі, а старійшини Юдеї сиділи переді мною, там зійшла на мене рука Владичного Отця. ²Я глянув і побачив постать, подібну до вогню: від того, що виглядало наче його стан, донизу — вогонь, а від стану вгору — сяйво, мов блискучий метал. ³Він простягнув щось подібне до руки й ухопив мене за пасмо волосся на моїй голові, і Дух нашого Отця підняв мене між землею та небом і переніс мене, у видіннях від нашого Отця, до Єрусалима — до входу внутрішньої брами, оберненої на північ, де стояв ідол ревнощів, який викликає ревнощі. ⁴І була там слава нашого Отця, подібна до видіння, яке я бачив у долині.

⁵Тоді він сказав: «Сину людський, подивись на північ». І я подивився, аж ось на північ від брами жертовника, біля входу, був той ідол ревнощів.

⁶Він сказав мені: «Сину людський, чи бачиш ти, що вони роблять — великі гидоти, які дім Ізраїля чинить тут, щоб віддалити мене від моєї святині? Але ти знову побачиш ще більші гидоти».

⁷І привів він мене до входу у двір; я глянув, аж ось у стіні була дірка.

⁸Він сказав мені: «Сину людський, прокопай стіну». І я прокопав стіну, аж ось — прохід.

⁹Він сказав мені: «Увійди й подивись на лихі гидоти, які вони тут чинять».

¹⁰І я ввійшов та глянув, аж ось на стіні довкола були вирізьблені всілякі плазуни й огидні звірі та всі ідоли Ізраїля. ¹¹Перед ними стояли сімдесят старійшин дому Ізраїля, а серед них — Яазанія, син Шафана; кожен тримав свою кадильницю, і здіймалася запашна хмара кадила.

¹²Він сказав мені: «Сину людський, чи бачив ти, що старійшини дому Ізраїля роблять у темряві, кожен у святилищі свого різьбленого образу? Бо вони кажуть: „Бог не бачить нас; Бог покинув цю землю“». ^a a v12 Це слова невірного Ізраїля — твердження, що наш Отець не бачить і не турбується. Це найдавніша брехня, ніби Отець далекий і відсутній. Він бачить усе; саме тому він сумує. ¹³Він сказав мені: «Обернися знову, і ти побачиш ще більші гидоти, які вони чинять».

¹⁴І привів він мене до входу північної брами дому нашого Отця, де сиділи жінки, оплакуючи Таммуза. ^b b v14 Таммуз був вавилонським богом, послідовники якого оплакували його міфічну щорічну смерть. Ці жінки виконували цей язичницький обряд біля самої брами храму нашого Отця.

¹⁵Він сказав мені: «Чи бачив ти це, сину людський? Обернися знову; ти побачиш гидоти, більші за ці».

¹⁶І привів він мене до внутрішнього двору дому нашого Отця; біля входу до храму, між притвором та жертовником, було десь двадцять п’ять чоловіків, спинами до храму, обличчями на схід, і вони вклонялися сонцю на сході.

¹⁷Він сказав мені: «Чи бачив ти це, сину людський? Чи мало дому Юдеї чинити ті гидоти, які вони тут роблять, що вони ще й наповнюють землю насильством і знову й знову викликають мій гнів? Дивись, вони підносять галузку до свого носа. ^c c v17 Піднесення галузки до носа, ймовірно, означає язичницький жест поклоніння; його точне значення невідоме. ¹⁸Тож і я вчиню в гніві. Моє око не пощадить, і я не зглянуся. Хоч вони голосно кричатимуть у мої вуха, я не слухатиму їх».