Єзекіїль 7

7 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²А ти, сину людський,— так говорить Владика Отець землі Ізраїлевій: Кінець! Надходить кінець на чотири краї землі. ³Тепер кінець надходить на тебе, і пошлю Я проти тебе свій гнів. Судитиму тебе за твоїми дорогами й покладу на тебе всі твої гидоти. ⁴Не пощадить тебе моє око, і не змилуюся Я; відплачу тобі за твоїми дорогами, а твої гидоти будуть серед тебе. Тоді ти дізнаєшся, що Я — твій Отець. ⁵Так говорить Владика Отець: Лихо! Лихо, якого ще не було,— ось воно надходить! ⁶Надійшов кінець! Настав кінець! Повстав він на тебе — ось, надходить! ⁷Прийшла загибель на тебе, ти, що живеш на землі. Настав час, наблизився день — день сум’яття, а не радісних вигуків на горах. ^a a v7 Гори у стародавньому Ізраїлі традиційно були місцями спільних свят і торжеств; протиставлення в тому, що цей день приносить лише жах, а не радість. ⁸Незабаром виллю на тебе свій гнів і спрямую проти тебе свою лють. Судитиму тебе за твоїми дорогами й покладу на тебе всі твої гидоти. ⁹Не пощадить моє око, і не змилуюся Я; відплачу тобі за твоїми дорогами, а твої гидоти будуть серед тебе. Тоді ти дізнаєшся, що Я — твій Отець, той, хто карає. ¹⁰Ось день! Ось, надходить! Вийшла загибель; розквітнув жезл, набубнявіла гординя. ¹¹Насильство виросло в жезл беззаконня. Ніхто з них не залишиться — ні з їхньої юрби, ні з їхнього багатства — і нічого цінного серед них. ¹²Настав час, прийшов день. Хай не радіє покупець і хай не сумує продавець, бо гнів на всю їхню юрбу. ¹³Продавець не повернеться до того, що продав, хоч обидва ще живі. Бо видіння проти всієї їхньої юрби не буде скасоване, і через свій гріх ніхто не збереже свого життя.

¹⁴Засурмили в сурму й усе приготували, та ніхто не йде на битву, бо мій гнів на всю їхню юрбу. ¹⁵Меч ззовні; моровиця й голод усередині. Хто в полі, той помре від меча, а хто в місті — того пожеруть голод і моровиця. ¹⁶А ті з них, що врятуються, повтікають у гори, мов голуби долин, і всі стогнатимуть, кожен за свій гріх. ¹⁷Кожна рука опуститься, і кожне коліно стане, як вода. ¹⁸Вони вдягнуться в жалобу, і жах огорне їх; сором буде на кожному обличчі, і кожна голова оголиться. ¹⁹Повикидають своє срібло на вулиці, а золото їхнє вважатимуть за нечисть. Ні срібло їхнє, ні золото не врятують їх у день мого гніву. Не наситить воно їхнього голоду й не наповнить їхніх шлунків, бо стало воно каменем спотикання, що ввів їх у гріх. ²⁰Пишалися вони красою своїх прикрас і з них робили свої гидотні образи та мерзенних ідолів. Тому Я зробив ці речі нечистими для них. ²¹Віддам це на здобич чужинцям і на грабунок нечестивцям землі, і вони осквернять це. ²²Відверну Я від них своє обличчя, і вони осквернять моє дороге місце; грабіжники туди ввійдуть і осквернять його. ²³Викуй ланцюг! Бо земля повна кривавих злочинів, а місто повне насильства. ²⁴Приведу Я найлютіші з народів, щоб заволоділи вони їхніми домами. Покладу край гордині сильних, і їхні святині будуть осквернені. ²⁵Коли надійде тривога, шукатимуть вони миру, та його не буде. ²⁶Прийде лихо за лихом і чутка за чуткою. Шукатимуть видіння в пророка, але загине повчання у священника й порада у старійшин. ²⁷Цар сумуватиме, князь огорнеться відчаєм, і руки народу землі затремтять. Учиню з ними за їхніми ж вчинками й за їхніми мірилами судитиму їх. Тоді дізнаються вони, що Я — їхній Отець.