Послання до ефесян 4

4 ¹Тож я, в’язень у Господі, благаю вас: живіть гідно покликання, яким ви покликані, ²з усією покорою та лагідністю, з терпінням, зносячи одне одного в любові, ³прагнучи зберігати єдність Духа в узах миру. ⁴Одне тіло й один Дух, як і покликані ви були до однієї надії вашого покликання. ⁵Один Господь, одна віра, одне хрещення, ⁶один Отець усіх, який над усіма, і через усіх, і в усіх.

⁷А кожному з нас дана благодать за мірою дару Христового. ⁸Тому сказано: «Піднявшись на висоту, він полонив полон і дав людям дари». ^a a v8 Павло цитує Псалом 68:18, переможний псалом, що прославляє царя-завойовника. Він застосовує його до вознесіння Христа після Його смерті та воскресіння.

⁹А це «він піднявся» — що означає, як не те, що він також сходив у нижні частини, на землю? ¹⁰Той, хто зійшов, є той самий, хто піднявся вище всіх небес, щоб наповнити все.

¹¹І дав він апостолів, пророків, благовісників, пастирів і вчителів, ¹²щоб спорядити святих для діла служіння, для збудування тіла Христового, ¹³аж поки всі ми не досягнемо єдності у вірі й у пізнанні Сина нашого Отця, ставши зрілою дорослою людиною, досягнувши повної міри зросту й повноти Христової. ¹⁴Щоб ми більше не були немовлятами, яких кидають хвилі й носить усякий вітер учення, людська хитрість і підступне лукавство, що веде до омани. ¹⁵Натомість, говорячи правду в любові, зростаймо в усьому в того, хто є голова, — Христа. ¹⁶Від нього все тіло, з’єднане й скріплене кожною опорною зв’язкою, зростає, коли кожна частина діє належно, так що тіло будує саме себе в любові.

Зодягніться в нову людину

¹⁷Тож я кажу це й свідчу в Господі: не живіть більше, як язичники, у марноті свого мислення. ¹⁸Затьмарені в розумінні, відчужені від життя нашого Отця через незнання, що в них, і скам’янілість їхніх сердець. ¹⁹Втративши всяке відчуття, вони віддали себе на задоволення тілесної похоті, жадібно чинячи всяку нечистоту. ²⁰Але ви не так навчилися Христа, ²¹якщо тільки ви чули про нього й були навчені в ньому, як є правда в Ісусі, ²²щоб відкинути стару людину, пов’язану з колишнім вашим життям і зіпсовану оманливими пожадливостями, ²³і оновитися духом вашого розуму, ²⁴і зодягнутися в нову людину, створену подібно до нашого Отця в справжній праведності та святості.

²⁵Тому відкиньте неправду — нехай кожен із вас говорить правду зі своїм ближнім, бо ми члени одне одного. ²⁶Гнівайтеся, та не грішіть; нехай сонце не заходить над вашим гнівом, ²⁷і не давайте місця дияволові. ²⁸Хто крав, хай більше не краде; натомість нехай тяжко працює своїми руками, роблячи добро, щоб мав чим поділитися з нужденним. ²⁹Нехай жодне гниле слово не виходить із ваших уст, а тільки те, що допомагає іншим зростати, доречне в той момент, щоб давало благодать тим, хто слухає. ³⁰Не засмучуйте Святого Духа нашого Отця, який запечатав вас для дня відкуплення. ³¹Позбудьтеся всякої гіркоти, лютості, гніву, крику та наклепу разом з усякою злобою. ³²Будьте добрі одне до одного, милосердні, прощаючи одне одному, як і наш Отець простив вам через Христа.