2 Хронік 36

36 ¹Народ тієї землі взяв Йоахаза, сина Йосії, і проголосив його царем у Єрусалимі замість його батька. ²Йоахазові було двадцять три роки, коли він став царем, і він царював три місяці в Єрусалимі. ³Цар Єгипту скинув його в Єрусалимі й наклав на землю данину — близько 7500 фунтів срібла та 75 фунтів золота. ⁴Цар Єгипту настановив царем над Юдою та Єрусалимом його брата Еліакіма, перейменувавши його на Єгоакіма; а Нехо забрав його брата Йоахаза до Єгипту.

Єгоакім чинить зло перед Отцем

⁵Єгоакімові було двадцять п’ять років, коли він став царем; він царював одинадцять років у Єрусалимі, чинячи зло в очах нашого Отця. ⁶Навуходоносор, цар Вавилону, вирушив проти нього, закував його в бронзові кайдани, щоб відвести до Вавилону. ⁷Навуходоносор також забрав частину речей дому нашого Отця до Вавилону й поставив їх у своєму храмі у Вавилоні. ⁸Решта діянь Єгоакіма, його огидні вчинки й те, що було знайдено проти нього, записані в Книзі царів Ізраїля та Юди; а замість нього царював його син Єгояхін.

Коротке й злочинне царювання Єгояхіна

⁹Єгояхінові було вісім років, коли він став царем; він царював три місяці й десять днів у Єрусалимі, чинячи зло в очах нашого Отця. ¹⁰Навесні цар Навуходоносор привів його до Вавилону разом із коштовними речами з дому нашого Отця, а царем над Юдою та Єрусалимом настановив Седекію, родича Єгояхіна.

Седекія запеклює своє серце проти Отця

¹¹Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і він царював одинадцять років у Єрусалимі. ¹²Він чинив зло в очах нашого Отця й не впокорився перед пророком Єремією, який говорив із вуст нашого Отця. ¹³Він також повстав проти царя Навуходоносора, який змусив його присягнути нашим Отцем; уперто затявшись і закам’янівши серцем, він відмовлявся навернутися до нашого Отця, Бога Ізраїля. ¹⁴Усі провідні священники й народ дедалі більше зраджували, наслідуючи всі огидні звичаї народів, і осквернили дім, який наш Отець освятив у Єрусалимі.

Єрусалим падає за судом Отця

¹⁵Наш Отець, Бог їхніх батьків, знову й знову посилав їм слово через своїх вісників, бо жалів свій народ і свою оселю. ¹⁶Але вони глузували з вісників нашого Отця, зневажали його слова й насміхалися з його пророків, аж доки гнів нашого Отця не піднявся на його народ так, що вже не було зцілення. ^a a v16 Гнів нашого Отця тут — це скорбота відкинутої любові, а не раптова лють: суд настав лише після того, як він посилав вісника за вісником, щадячи свій народ доти, доки була хоч якась надія, що вони повернуться додому.

¹⁷Тож він навів на них царя Халдеї, який повбивав їхніх юнаків мечем у їхньому святилищі й не пощадив ні юнака, ні діви, ні старого, ні похилого віком. Усіх їх наш Отець віддав у його руку. ¹⁸Усі речі дому нашого Отця, великі й малі, скарби дому нашого Отця, царя та його вельмож — усе він забрав до Вавилону. ¹⁹Вони спалили дім нашого Отця, зруйнували мур Єрусалима, спалили всі його палаци й знищили все цінне в ньому. ²⁰Тих, хто вцілів від меча, він вигнав до Вавилону; і вони служили йому та його синам, аж доки не почало царювати царство Персії, ²¹щоб сповнилося слово нашого Отця, мовлене через Єремію: аж доки земля не натішилася своїми суботами; усі дні свого спустошення вона спочивала, доки не сповнилося сімдесят років. ^b b v21 Закон вимагав, щоб земля відпочивала кожного сьомого року, але Ізраїль давно нехтував цим; роки вигнання доповнили повний лік.

Отець пробуджує серце Кіра

²²Першого року Кіра, царя Персії, щоб сповнилося слово нашого Отця, мовлене через Єремію, наш Отець пробудив дух Кіра, царя Персії, щоб той проголосив по всьому своєму царстві, а також записав це на письмі: ²³Так говорить Кір, цар Персії: «Господь, Бог небес, дав мені всі царства землі й доручив мені збудувати йому дім у Єрусалимі, що в Юдеї. Хто серед вас із його народу — нехай Господь, його Бог, буде з ним — той нехай іде туди.»