Благання Давида про порятунок
Шіґґайон Давида, який він співав нашому Отцеві про Куша, веніямінівця.
Звинувачений Кушем, веніяминівцем, Давид клянеться: якщо він відплатив другові злом, нехай ворог утопче його в порох. Він просить свого Отця, Суддю, що досліджує серця, діяти, і бачить, як насильники падають у власну яму.
7 1Отче мій, у тобі я шукаю захисту; спаси мене від усіх, хто мене переслідує, і визволи мене, 2щоб він не роздер мене, мов лев, не розшматував на шматки, коли нема кому рятувати. 3Отче мій, якщо я вчинив таке — якщо на руках моїх є неправда, 4якщо я відплатив тому, хто в мирі зі мною, злом, чи грабував свого ворога без причини, 5тоді нехай ворог переслідує мене й наздожене мене, нехай втопче в землю моє життя і мою славу в порох покладе.
6Повстань, Отче мій, у гніві твоєму; підведися проти люті ворогів моїх; пробудися заради мене — ти призначив суд. 7Нехай громада народів збереться навколо тебе; а над ними сядь на висоті. 8Наш Отець судить народи. Суди мене, Отче мій, за праведністю моєю і за непорочністю, що в мені. 9Поклади край злу нечестивих, а праведного підтримай — ти, хто випробовує думки й серця, Отче праведний. 10Мій щит — мій Отець, що спасає праведних серцем. 11Наш Отець — суддя праведний, Бог, який гнівається щодня. 12Якщо хтось не покається, наш Отець нагострить свого меча; він напнув свого лука й приготував його. 13Він наготував свою смертоносну зброю; робить свої стріли вогненними. 14Дивись, як нечестивий вагітний злом; він зачинає біду й народжує брехню. 15Він копає яму й поглиблює її, але сам падає в рів, який зробив. 16Біда його обертається на його ж голову; насильство його спадає на його ж тім’я. 17Я дякуватиму моєму Отцеві за праведність його і співатиму хвалу імені мого Отця, Всевишнього.