Моя душа чекає
Керівнику хору. Для Єдутуна. Псалом Давида.
Давид мовчки чекає лише на свого Отця, тоді як інші б'ють по ньому, наче по похиленій стіні, вголос благословляючи, а в душі проклинаючи. Він зважує і простих, і могутніх і знаходить їх легшими за подих, а тоді закликає всіх інших теж вилити свої серця.
62 1Лише на мого Отця мовчки чекає душа моя; від нього приходить моє спасіння. 2Тільки він — моя скеля й моє спасіння, моя твердиня; ніколи сильно не захитаюся. 3Доки ви всі нападатимете на чоловіка, валячи його додолу, немов похилену стіну, немов хиткий паркан? 4Вони задумали лише скинути його з високого становища; вони тішаться брехнею. Устами своїми благословляють, а в душі проклинають.
5Тільки на мого Отця, душе моя, мовчки чекай, бо надія моя — від нього. 6Тільки він — моя скеля й моє спасіння, моя твердиня; не захитаюся. 7На моєму Отці — спасіння моє й слава моя; моя могутня скеля, мій захисток — у моєму Отці. 8Надійтеся на нього повсякчас, люди; виливайте свої серця перед ним; наш Отець — захисток для нас.
9Справді, прості люди — лише подих, а можновладці — омана; на терезах вони піднімаються — разом вони легші за подих. 10Не покладайтеся на здирство; не плекайте марної надії на грабіж; коли зростає багатство, не прихиляйте до нього серця. 11Раз сказав наш Отець; двічі я чув це: що сила належить нашому Отцеві, a a v11 «Раз… двічі» — єврейський поетичний прийом, що означає: саме це понад усе є найважливішим. 12і тобі, мій Владико Отче, належить заповітна любов. Бо ти відплатиш кожному за те, що він зробив.
