Єремія 9

9 ¹О, якби ж голова моя стала джерелом води, а очі мої — джерелом сліз, щоб плакати мені день і ніч за вбитими дочки народу мого! ²О, якби ж мав я в пустелі притулок для подорожнього, щоб покинути мені народ свій і піти геть від них! Бо всі вони перелюбники, зграя зрадників.

³Вони напинають язик свій, мов лук; неправда, а не вірність, зміцніла в краю. Вони переходять від зла до зла, а мене не знають, каже наш Отець.

⁴Нехай кожен стережеться ближнього свого і не довіряє жодному братові; бо кожен брат — обманщик, і кожен ближній ходить та обмовляє.

⁵Кожен обманює ближнього свого, і ніхто не говорить правди; привчили вони язик свій казати брехню, виснажуючи себе беззаконням. ⁶Ти живеш серед обману; через обман свій вони відмовляються знати мене, каже наш Отець.

⁷Тому так говорить Отець небесних військ: Ось я переплавлю їх і випробую їх, бо як інакше мені діяти через дочку народу мого? ⁸Язик їхній — смертоносна стріла; він говорить обман. Устами своїми кожен говорить мир ближньому своєму, та в серці своєму засідку на нього готує. ⁹Чи ж не покараю я їх за це? каже наш Отець. Чи ж не вчиню я суд над народом таким, як цей? ¹⁰«Я плакатиму й голоситиму за горами, і здійму плач за пасовищами пустелі, бо спустошені вони, так що ніхто не проходить, і не чути ревіння худоби. Від птахів небесних до звірів — усі повтікали й пішли геть. ¹¹Я оберну Єрусалим на купу руїн, на лігво шакалів; і міста Юдеї оберну на пустку, без мешканця.»

¹²Хто настільки мудрий, щоб збагнути це? Кому промовляли уста нашого Отця, щоб пояснити, чому зруйнований край, спалений, мов пустеля, і ніхто ним не проходить?

¹³А наш Отець каже: Тому що покинули вони настанову мою, яку я дав їм, і не слухалися голосу мого й не ходили за ним, ¹⁴а вперто йшли за серцем своїм і подалися за Ваалами, як навчили їх батьки їхні. ¹⁵Тому так говорить Отець небесних військ, наш Отець Ізраїля: Ось я нагодую народ цей гіркою їжею і дам їм пити отруєну воду. ¹⁶Я розсію їх серед народів, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю меч услід за ними, доки не вигублю їх.

¹⁷Так говорить Отець небесних військ: Зважте! Покличте жінок, умілих у голосінні; пошліть по тих, хто вправний у плачі. ¹⁸Нехай поспішать і здіймуть голосіння над нами, щоб очі наші спливали сльозами, а повіки наші струменіли водою.

¹⁹Бо чути голос голосіння із Сіону: Як же ми знищені! Ми вкрай осоромлені, бо покинули ми край, бо зруйнували вони оселі наші. ²⁰Тож слухайте слово нашого Отця, жінки; нехай вуха ваші приймуть слово уст його. Навчіть дочок своїх голосіння, і кожна ближню свою — плачу. ²¹Бо смерть вилізла крізь вікна наші; вона ввійшла в палаци наші, винищуючи дітей з вулиць і юнаків з майданів.

²²Промов: Так проголошує наш Отець: Трупи людей попадають, мов гній на відкритому полі, мов снопи, залишені за женцем, і нікому їх зібрати.

²³Так говорить наш Отець: Нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм; ²⁴але хто хвалиться, нехай хвалиться тим, що розуміє і знає мене — що я Отець твій, який чинить вірну любов, суд і праведність на землі; бо в цьому я маю втіху, каже наш Отець.

²⁵Ось настають дні, каже наш Отець, коли покараю я всіх, хто обрізаний лише на тілі. ²⁶Єгипет, Юдею, Едом, синів Аммонових, Моав і всіх, хто стриже волосся на скронях своїх і живе в пустелі. Бо всі ці народи необрізані, а весь дім Ізраїля — черствий серцем.