Єремія 11

11 ¹Слово, що було до Єремії від нашого Отця:

²«Слухай слова цього заповіту та перекажи їх народові Юди й тим, хто живе в Єрусалимі». ³«Скажи їм: Так говорить Отець Ізраїля: Проклятий кожен, хто не слухає слів цього заповіту, ⁴які я заповів вашим предкам того дня, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, кажучи: Слухайтеся мене й робіть усе, що я наказую, щоб ви були моїми дітьми, а я був вашим Отцем. ^a a v4 Залізна піч зображує нищівну рабську працю Єгипту — пекуче, невпинне поневолення без жодного виходу. ⁵Тоді я дотримаю клятви, якою присягнув вашим предкам, — дати їм землю, що тече молоком і медом, — як це нині». Я відповів: «Амінь, Отче наш».

⁶Наш Отець сказав мені: «Проголоси всі ці слова в містах Юди й на вулицях Єрусалима: Слухайте слова цього заповіту й виконуйте їх».

⁷«Я урочисто застерігав ваших предків, коли вивів їх з Єгипту, застерігаючи їх знову й знову аж до сьогодні: Слухайтеся мене. ⁸Але вони не слухалися й не слухали; кожен ішов за впертістю свого злого серця. Тому я навів на них усі слова цього заповіту, якого я наказав їм дотримуватися, та вони не дотримувалися».

⁹Наш Отець сказав мені: «Існує змова серед народу Юди й тих, хто живе в Єрусалимі. ¹⁰Вони повернулися до гріхів своїх предків, які відмовилися слухати мої слова. Вони пішли за іншими богами, щоб служити їм. Ізраїль та Юда порушили мій заповіт, який я уклав з їхніми предками». ¹¹Тож ось що каже наш Отець: Я наведу на них біду, якої вони не уникнуть. Хоч вони волатимуть до мене, я не слухатиму. ¹²Тоді міста Юди й мешканці Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким кадять, але ті зовсім не зможуть їх урятувати в час їхнього лиха. ¹³Богів у тебе стільки, скільки міст твоїх, Юдо; а жертовників, що їх ти поставив тому ганебному, — жертовників, щоб кадити Ваалові, — стільки, скільки вулиць у Єрусалимі.

¹⁴«Тож не молися за цей народ і не здіймай за них ні благання, ні молитви, бо я не слухатиму, коли вони кликатимуть до мене в час свого лиха. ¹⁵Яке право має моя улюблена в моєму домі, коли вона здійснила стільки злих задумів? Хіба священне м’ясо відверне твою загибель? Коли прийде твоя біда, чи будеш ти тоді радіти?» ^b b v15 Священне м’ясо: частини жертовних тварин, які приносили до Храму як жертви Богові.

¹⁶Наш Отець колись назвав тебе квітучою оливою, прекрасною, з гарними плодами. Але з ревом могутньої бурі наш Отець підпалить це дерево, і його гілки поламаються.

¹⁷Отець небесних військ, який насадив тебе, вирік біду проти тебе через зло, яке вчинили Ізраїль та Юда, — розпалюючи мій гнів кадінням Ваалові.

Змова проти Єремії

¹⁸Наш Отець відкрив мені це, і я дізнався; тоді ти показав мені їхні вчинки. ¹⁹А я був, наче лагідне ягня, яке ведуть на заклання; я не усвідомлював, що вони змовилися проти мене, кажучи: «Знищмо дерево разом з його плодом; відітнімо його від землі живих, щоб ніхто вже не згадував його імені». ²⁰Але, Отче небесних військ, ти, що судиш праведно, що випробовуєш серце й розум, дай мені побачити твою справедливість над ними, бо тобі я доручив свою справу.

²¹Тож ось що каже наш Отець про жителів Анатоту, які шукають твого життя, кажучи: Не пророкуй в ім’я нашого Отця, інакше ми тебе вб’ємо, — ^c c v21 Анатот був рідним містом самого Єремії, священницьким містом трохи на північ від Єрусалима, — тож ця змова проти нього виходила від його власних сусідів та рідні. ²²тож так каже Отець небесних військ: Ось я покараю їх. Їхні юнаки загинуть від меча, їхні сини й дочки — від голоду. ²³Жоден із них не вціліє; я наведу біду на жителів Анатоту в рік їхньої кари.