Єремія запитує про справедливість свого Отця
Єремія прямо питає свого Отця, чому зрадливі живуть у спокої. Відповідь нічого не пояснює, лише обіцяє важчий шлях попереду: якщо тебе втомили піші, то як ти змагатимешся з кіньми? А твоя ж родина вже обернулася проти тебе. Наш Отець сумує за землею, яку він віддав.
12 1Ти праведний, мій Отче, щоразу, коли я приношу свою справу перед тобою; та все ж хочу говорити з тобою про твої присуди. Чому процвітає дорога нечестивих? Чому всі зрадливі живуть безтурботно? 2Ти посадив їх, і вони вкоренилися; вони ростуть і приносять плід. Ти близький на їхніх устах, та далекий від їхніх сердець. 3Але ти, мій Отче, знаєш мене; ти бачиш мене й випробовуєш моє серце перед тобою. Відтягни їх, мов овець на заколення, і відділи їх на день заколення. 4Доки земля сумуватиме і трава на кожному полі в’янутиме? Через зло тих, хто живе на ній, гине звірина й птаство — бо люди кажуть: «Він не побачить, що станеться з нами».
Отець відповідає Єремії
5Якщо ти біг навзаводи з пішими бігунами і вони втомили тебе, то як же змагатимешся з кіньми? Якщо ти спотикаєшся в мирній землі, то як даси собі раду у заростях Йордану? 6Бо навіть твої брати і дім твого батька — навіть вони зрадили тебе; навіть вони голосно кричали проти тебе. Не довіряй їм, хоч і говорять тобі лагідні слова. 7Я покинув свій дім, я залишив свою спадщину; я віддав улюблену мого серця в руки її ворогів. a a v7 Навіть віддаючи свій народ, наш Отець сумує, наче той, хто зрікається любові власного серця, — суд, що коштує Отцеві всього. 8Моя спадщина стала для мене, мов лев у лісі; вона заревіла проти мене, тож я обернувся проти неї. 9Чи моя спадщина — рябий хижий птах для мене, а довкола неї звідусіль кружляють хижі птахи? Ідіть, зберіть усіх диких звірів; приведіть їх, щоб пожерли. 10Багато пастухів знищили мій виноградник; вони потоптали ногами мою частку; мою прекрасну частку обернули на спустошену пустелю. 11Вони обернули її на пустку; спустошена, вона сумує переді мною. Уся земля спустошена, та ніхто не бере цього до серця. 12На всі голі пагорби в пустелі прийшли губителі, бо меч мій пожирає від одного краю землі до іншого; ніхто не вбережеться. 13Вони посіяли пшеницю, а зібрали терня; вони виснажилися даремно. Соромтеся своїх урожаїв через палаючий гнів мій.
14Ось що каже наш Отець: щодо всіх моїх злих сусідів, які захоплюють спадщину, що я дав її своєму народові, Ізраїлеві, — я вирву їх з їхньої землі й вирву дім Юди з-поміж них. 15А вирвавши їх, я повернуся, змилосерджуся над ними й поверну кожного до його спадщини, кожного — до його землі.
16Якщо вони справді навчаться доріг народу мого — присягатимуть моїм ім’ям: «Як живий твій Отець», як вони навчили мій народ присягати Ваалом, — то збудуються серед мого народу. 17А будь-який народ, що не послухає, я цілком вирву та знищу, — каже твій Отець.
