Єремія 13

13 ¹Ось що сказав мені наш Отець: «Піди, купи собі лляний пояс і підпережи ним свої стегна, але не давай йому торкатися води».

²Тож купив я пояс, як сказав наш Отець, і підперезав ним свої стегна.

³Тоді вдруге було до мене слово нашого Отця:

⁴«Візьми пояс, який ти купив, той, що на твоїх стегнах, устань, піди до Євфрату й сховай його там у розщелині скелі».

⁵Тож пішов я та сховав його біля Євфрату, як наказав мені наш Отець.

⁶Через багато днів сказав мені наш Отець: «Устань, піди до Євфрату й візьми пояс, який я звелів тобі там сховати».

⁷Тож пішов я до Євфрату, розкопав і взяв пояс із того місця, де я його сховав. Та пояс був зіпсований, ні на що не придатний.

⁸Тоді було до мене слово нашого Отця:

⁹«Ось що каже наш Отець: Так само зіпсую пиху Юди та велику пиху Єрусалима. ¹⁰Цей злий народ, що відмовляється слухати мої слова, що живе за впертістю свого серця й бігає за іншими богами, щоб служити їм і вклонятися їм, стане, як цей пояс, — ні на що не придатний. ¹¹Бо як пояс прилягає до стегон чоловіка, так притулив я до себе весь Ізраїль і всю Юду, — каже наш Отець, — щоб були вони моїм народом, моїм іменем, хвалою та славою; але вони не слухали.

Кожен глек, наповнений судом

¹²„Тож скажи їм: Так каже Отець Ізраїля: Кожен глек має бути наповнений вином. А вони відкажуть: ‹Хіба ж ми не знаємо, що кожен глек має бути наповнений вином?› ¹³Тоді скажи їм: Ось що каже наш Отець: наповню п’янством усіх мешканців цієї землі — царів, що сидять на престолі Давида, священників, пророків і всіх мешканців Єрусалима. ¹⁴Розіб’ю їх одне об одного, батьків і синів разом, — каже наш Отець. — Без жалю, без пощади, без милосердя — ніщо не стримає мене знищити їх.“»

Слухайте, поки не впала темрява

¹⁵Слухайте й прислухайтеся; не будьте гордими, бо сказав наш Отець. ¹⁶Віддайте славу вашому Отцеві, перше ніж він наведе темряву, перше ніж спіткнуться ваші ноги на горах, що темніють; ви чекатимете світла, та він оберне його на густий морок і зробить його непроглядною пітьмою. ¹⁷А якщо ви не послухаєте, я плакатиму потай через вашу пиху; гірко плакатимуть мої очі й зайдуться сльозами, бо отара нашого Отця забрана в полон. ¹⁸Скажи цареві та цариці-матері: Смиріться й сядьте додолу, бо ваш славний вінець упав з вашої голови. ¹⁹Міста Неґева замкнені, і нікому відчинити їх. Усю Юду забрано в неволю, забрано цілковито. ²⁰Зведи очі свої й поглянь на тих, що приходять із півночі. Де та отара, що була дана тобі, твоя прекрасна отара? ²¹Що ти скажеш, коли наш Отець поставить тобі за володарів тих, кого ти сама привчила бути твоїми приятелями? Хіба не охоплять тебе болі, наче жінку під час пологів? ²²А якщо ти запитаєш себе: «Чому це все спіткало мене?» — то через велич твоєї провини задерто твій поділ і збезчещено тебе. ²³Чи може ефіоп змінити свою шкіру, чи леопард — свої плями? Тоді й ви могли б чинити добро — ви, навчені чинити зло. ^a a v23 Куш — це земля на південь від Єгипту, уздовж верхів’я Нілу, у краю сучасного Судану та Ефіопії.

²⁴Я розвію вас, наче полову, що її розносить пустельний вітер. ²⁵Це твій жереб, частка, яку я відміряв тобі, — каже наш Отець, — бо ти забула мене й поклалася на брехню. ²⁶«Тож я сам задеру твій поділ тобі на обличчя, і відкриється твій сором. ²⁷Твої перелюби, твоє хтиве іржання, твій безсоромний блуд — на пагорбах і в чистому полі я бачив твої гидоти. Горе тобі, Єрусалиме! Доки ще, доки ти не очистишся?»