Осія 7

7 ¹Щоразу, коли Я хочу зцілити Ізраїль, відкривається гріх Єфрема і злодіяння Самарії; бо вони чинять неправду — злодій удирається, а грабіжники грабують назовні. ²Але вони не кажуть у своїх серцях, що Я пам’ятаю все їхнє зло. Тепер їхні вчинки оточують їх; вони перед Моїм обличчям.

³Своїм злом вони тішать царя, а князів — своєю брехнею. ⁴Усі вони перелюбники, наче піч, розпалена пекарем, який перестає розпалювати вогонь від часу замішування тіста, доки воно не підійде. ⁵У день нашого царя князі розхворілися від жару вина; він з’єднав руки з насмішниками. ⁶Бо вони підходять із серцями, що палають, наче піч, коли чигають у засідці; цілу ніч їхній гнів тліє, а вранці він спалахує, наче палючий вогонь. ⁷Усі вони гарячі, наче піч, і пожирають своїх правителів. Усі їхні царі попадали; ніхто з них не кличе до Мене.

⁸Єфрем змішується з народами; Єфрем — наче корж, не перевернутий. ⁹Чужинці пожирають його силу, а він того не знає; сивина вкрила його, а він того не знає. ¹⁰Гордість Ізраїля свідчить проти нього, та попри все це вони не повертаються до свого Отця й не шукають Його.

¹¹Єфрем став наче голубка, дурна й нерозумна: кличе до Єгипту, іде до Ассирії. ¹²Коли вони підуть, Я розкину на них Свою сіть; стягну їх додолу, наче небесних птахів. Я покараю їх, як і було застережено їхню громаду.

¹³Горе їм, бо вони відбилися від Мене! Загибель їм, бо повстали проти Мене! Я б їх викупив, але вони говорять проти Мене брехню. ¹⁴Вони не волають до Мене від свого серця, а голосять на своїх постелях; заради збіжжя й молодого вина вони роблять на собі порізи; вони відвертаються від Мене. ^a a v14 Різання тіла було частиною поганських обрядів родючості в Ханаані, яке здійснювали, щоб випрошувати в богів бурі збіжжя та вино, — протилежність волання до Отця від щирого серця. ¹⁵Хоча Я навчав і зміцнював їхні руки, вони все ж задумують зло проти Мене. ¹⁶Вони повертаються, та не вгору; вони стали наче ненадійний лук. Їхні князі впадуть від меча за зухвалість свого язика; це зробить їх посміховиськом у землі Єгипетській.