Єзекіїль 46

46 ¹Так говорить Владика Отець: Східна брама внутрішнього двору буде зачинена шість робочих днів, а в суботу її відчинятимуть і в день молодика її відчинятимуть. ²«Князь входить через притвор брами знадвору і стає біля одвірка, поки священники приносять його всепалення та мирні жертви. Він поклоняється на порозі брами, а потім виходить; але брама лишається відчиненою до вечора. ³Народ землі буде поклонятися біля входу тієї брами перед нашим Отцем у суботи та в дні молодика. ⁴Всепалення князя нашому Отцеві в суботу: шестеро ягнят без вади та баран без вади. ⁵Хлібна жертва: близько шести галонів борошна з бараном; з ягнятами — скільки він може дати; і близько одного галона олії на кожні шість галонів. ⁶У день молодика: молодий бичок, шестеро ягнят і баран, усі без вади. ⁷Як хлібну жертву він дає близько шести галонів з бичком, шість галонів з бараном, з ягнятами — скільки спроможний, та ще близько галона олії на кожні шість галонів. ⁸Коли князь входить, він заходить через притвор брами і виходить тим самим шляхом.

⁹Коли народ землі приходить перед нашого Отця у призначені свята, той, хто входить північною брамою, щоб поклонитися, виходить південною, а хто входить південною — виходить північною. Ніхто не вертається через ту браму, якою ввійшов; кожен виходить прямо вперед. ¹⁰Князь буде серед них — входитиме, коли вони входять, і виходитиме, коли вони виходять. ¹¹На святах і в призначені часи хлібна жертва — це шість галонів борошна з бичком, шість з бараном, з ягнятами — скільки він може дати, і один галон олії на кожні шість галонів. ¹²Коли князь приносить нашому Отцеві добровільну жертву — всепалення чи мирні жертви — для нього відчиняють браму, обернену на схід. Він приносить своє всепалення та мирні жертви, як у суботу, а потім виходить, і браму зачиняють після того, як він вийде.

¹³Готуй однорічне ягня без вади як щоденне всепалення нашому Отцеві, приготоване щоранку. ¹⁴Щоранку готуй із ним хлібну жертву: близько галона доброго борошна і кварту олії, щоб змочити його, — хлібна жертва нашому Отцеві, вічний закон, назавжди. ¹⁵Нехай щоранку готують ягня, хлібну жертву та олію — постійне всепалення.»

¹⁶Так говорить Владика Отець: «Якщо князь дає дарунок одному зі своїх синів, це стає спадщиною того сина, належить його синам як їхня власність. ¹⁷А якщо він дає частину своєї спадщини рабові, вона належить рабові до року звільнення, а потім вертається до князя. Його спадщина належить тільки його синам — вона їхня. ¹⁸Князь не повинен захоплювати спадщину народу, зганяючи їх з їхньої власності. Він дасть своїм синам спадщину зі своїх власних володінь, щоб ніхто з мого народу не був вигнаний зі своєї власності.»

Священні кухні храму

¹⁹Потім він провів мене через вхід, що був збоку від брами, до священних кімнат священників, обернених на північ; там, у найдальшому західному кінці, було місце.

²⁰Він сказав мені: «Тут священники варять жертви за провину та за гріх і печуть хлібну жертву, щоб не виносити їх у зовнішній двір і не передавати людям святість.» ^a a v20 У богослужінні Ізраїлю священні речі вважалися духовно сильними; дотик до них міг наражати на небезпеку звичайних людей, не підготовлених обрядово, тож готування лишалося всередині священної зони.

²¹Він вивів мене до зовнішнього двору й повз чотири його кути; у кожному був двір. ²²У чотирьох кутах двору були закриті двори, близько сімдесяти футів завдовжки і п’ятдесяти футів завширшки; усі чотири однакового розміру. ²³Усередині всіх чотирьох навколо йшов кам’яний ряд, а під рядами навколо були влаштовані вогнища для варіння.

²⁴Потім він сказав мені: «Це кухні, де храмові служителі варять жертви народу.»