Об’явлення 14

14 ¹І побачив я Агнця, Ісуса, що стояв на горі Сіон, а з ним — 144 000, які мали написане на своїх чолах його ім’я та ім’я його Отця. ²І почув я голос із неба, мов рев великих вод і мов гучний грім; а голос, який я почув, був наче спів арф’ярів, що грають на своїх арфах. ³Вони співали нову пісню перед престолом, перед чотирма живими істотами та старійшинами; і тільки 144 000, врятованих із землі, могли навчитися її. ⁴Це ті, що не осквернилися з жінками, бо вони незаймані. Вони йдуть за Ісусом, Агнцем, куди б він не йшов; викуплені з-поміж людей, вони — перші плоди для нашого Отця та Агнця, ⁵і не знайшлося неправди в їхніх устах; вони бездоганні.

Вічна Добра Звістка лунає по землі

⁶І побачив я іншого ангела, що летів посеред неба, маючи вічну Добру Звістку, щоб сповістити її мешканцям землі — кожному народові, племені, мові та людові. ⁷Він гучно виголосив: «Бійтеся нашого Отця і віддайте йому славу, бо настала година його суду. Поклоніться тому, хто створив небо, землю, море та джерела вод.»

⁸За ним ішов другий ангел: «Упав, упав великий Вавилон, що напоїв усі народи вином пристрасті свого блуду.»

⁹А третій ангел ішов за ними, вигукуючи: «Якщо хто поклоняється звірові та його образу і приймає тавро на своє чоло чи на руку, ¹⁰той також питиме вино гніву нашого Отця, нерозведене, у чаші його люті, і буде мучений вогнем та сіркою перед святими ангелами й перед Агнцем. ¹¹І дим їхніх мук підніматиметься на віки вічні; не буде спокою ні вдень, ні вночі тим, хто поклоняється звірові та його образу і приймає тавро його імені.»

¹²Ось терпіння святих: тих, хто дотримується заповідей нашого Отця і зберігає свою віру в Ісуса.

¹³І почув я голос із неба: «Напиши: Блаженні мертві, що віднині вмирають у Господі.» «Так, — каже Святий Дух, — вони відпочинуть від своїх трудів, бо їхні діла йдуть услід за ними.»

Подібний до Сина Людського

¹⁴І глянув я: ось біла хмара, а на ній сидить подібний до Сина Людського — Ісус — із золотим вінцем на голові та гострим серпом у руці. ¹⁵І вийшов із храму інший ангел, гучно гукаючи до того, хто сидів на хмарі: «Пусти свій серп і жни, бо настала година жнив, і жниво землі вже достигло.» ¹⁶І той, хто сидів на хмарі, кинув свій серп на землю, і земля була пожата.

¹⁷Потім вийшов інший ангел із храму, що на небі, і він також мав гострий серп. ¹⁸А ще інший ангел, що мав владу над вогнем, вийшов від жертовника і гучно гукнув до того, хто тримав гострий серп: «Пусти свій гострий серп і збери грона з виноградної лози землі, бо її виноград достиг.» ¹⁹І кинув ангел свій серп на землю, зібрав виноград землі та вкинув його у велику чавильню гніву нашого Отця. ²⁰І топтали чавильню за містом, і потекла кров із чавильні, сягнувши кінських вуздечок, на відстань близько 180 миль.