Скеле моя, не мовчи
Псалом Давида.
Давид боїться мовчання: якщо його Отець, його Скеля, не відповість, він уже серед мертвих. Він просить не тягти його разом із людьми, що говорять приязні слова, приховуючи зло. На півдорозі його вислухано, і молитва стає подякою.
28 1До тебе, мій Отче, я кличу; Скеле моя, не будь глухий до мене, бо якщо ти мовчатимеш до мене, я стану подібним до тих, що сходять у могилу.
2Почуй моє благання про милосердя, коли я волаю до тебе про допомогу, коли підношу руки свої до твого святого святилища.
3Не тягни мене геть разом із нечестивими, з тими, хто чинить зло, хто говорить приязні слова ближнім своїм, тоді як зло в їхніх серцях. 4Відплати їм за їхніми вчинками, за їхніми злими діями; відплати їм за ділом рук їхніх; поверни на них те, що вони заслужили. 5Бо вони не зважають на діла мого Отця, ні на діло рук його, він зруйнує їх і ніколи не відбудує.
6Благословенний наш Отець, бо почув моє благання про милосердя. 7Мій Отець — моя сила й мій щит; на нього надіється серце моє, і я маю поміч. Серце моє радіє, і піснею своєю я дякую йому.
8Мій Отець — сила свого народу; він рятівна твердиня свого помазанця. 9Спаси народ свій і благослови спадщину свою; паси їх і носи їх повік.
