Ісус Навин 2

2 ¹Ісус, син Навина, нишком послав із Шиттіму двох чоловіків як розвідників: «Ідіть, розвідайте землю, особливо Єрихон». Вони пішли, увійшли до будинку блудниці на ім’я Рахав і залишилися там.

²Цареві Єрихона донесли: «Цієї ночі сюди прийшли чоловіки з ізраїльтян, щоб розвідати землю».

³Цар Єрихона послав до Рахав: «Виведи чоловіків, які прийшли до тебе й увійшли у твій дім, бо вони прийшли розвідати всю землю».

⁴Але жінка взяла тих двох чоловіків і сховала їх, а сказала: «Так, чоловіки приходили до мене, та я не знала, звідки вони. ⁵Коли смеркло, саме як зачиняли браму, ті чоловіки вийшли. Не знаю, куди вони пішли. Женіться за ними швидко, то наздоженете їх». ⁶А вона завела їх на дах і сховала поміж стеблами льону, що були там розкладені. ⁷Ті чоловіки гналися за ними дорогою до йорданських бродів, а як тільки переслідувачі вийшли, браму зачинили.

⁸Перше ніж розвідники лягли спати, Рахав піднялася до них на дах ⁹і сказала їм: «Я знаю, що Господь віддав вам цю землю, що на нас напав страх перед вами й що всі мешканці землі умлівають перед вами. ¹⁰Ми чули, як Господь висушив перед вами Червоне море, коли ви виходили з Єгипту, і що ви вчинили двом аморейським царям за Йорданом, Сихонові та Оґові, яких ви прирекли на знищення. ¹¹Ми почули — і серця наші розтанули, і ні в кого не лишилося мужності через вас, бо Господь, Бог ваш, є Бог на небі вгорі та на землі внизу. ¹²Тож поклянися мені тепер Господом: оскільки я виявила вам ласку, виявте й ви ласку домові мого батька. Дайте мені надійний знак, ¹³що збережете життя моєму батькові, матері, братам, сестрам і всім, хто їм належить, і врятуєте нас від смерті».

¹⁴«Наше життя за ваше!» — відповіли їй чоловіки. — «Якщо не викажеш, що ми робимо, то коли наш Отець дасть нам цю землю, ми виявимо тобі ласку й вірність».

¹⁵Вона спустила їх мотузкою через вікно, бо її дім був у міському мурі — вона й жила в мурі. ¹⁶Вона сказала їм: «Ідіть у гори, щоб переслідувачі не натрапили на вас. Сховайтеся там на три дні, доки вони повернуться, а потім ідіть своєю дорогою».

¹⁷Чоловіки сказали їй: «Ми будемо вільні від цієї клятви, якою ти нас закляла, ¹⁸якщо, коли ми ввійдемо в землю, ти не прив’яжеш цього багряного шнура до вікна, крізь яке ти нас спустила, і не збереш у дім свого батька, матір, братів і всю родину свого батька. ¹⁹Кожен, хто вийде за двері твого дому на вулицю, — кров його на його ж голові, а ми невинні. Але якщо чиясь рука торкнеться когось із тих, хто буде з тобою в домі, кров його на нашій голові. ²⁰А якщо ти викажеш, що ми робимо, то ми будемо вільні від клятви, якою ти нас закляла».

²¹«Нехай буде, як ви кажете», — відповіла вона. Вона відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала багряний шнур до вікна.

²²Вони пішли в гори й залишалися там три дні, доки переслідувачі повернулися. Переслідувачі шукали по всій дорозі, та нічого не знайшли. ²³Тоді обидва чоловіки вирушили назад, зійшли з гір, переправилися й прийшли до Ісуса, сина Навина, і розповіли йому все, що з ними сталося. ²⁴Вони сказали Ісусові: «Наш Отець справді віддав усю землю в наші руки; ба більше, усі мешканці тієї землі умлівають від страху перед нами».