Йов 1

1 ¹Був чоловік у землі Уц на ім’я Йов, і був той чоловік непорочний та справедливий, боявся Бога й відвертався від зла. ^a a v1 Йов тут «боявся Бога» — саме звідси Йов починає. Упродовж усієї книги Йов пізнаватиме цього Бога не лише як справедливого й могутнього, а як близького Отця, яким він завжди був. Його вершинне визнання у 42:5 позначає повну дугу цього шляху — «тепер моє око бачить тебе». ²Народилося в нього семеро синів і троє дочок. ³Мав він 7 000 овець, 3 000 верблюдів, 500 пар волів і 500 ослиць, а також дуже численну челядь, тож цей чоловік був найбільший з-поміж усіх синів сходу. ⁴Сини його ходили влаштовувати бенкет у домі кожного з них у його день і посилали запросити трьох своїх сестер, щоб ті їли й пили разом з ними. ⁵А коли дні бенкету завершувалися, Йов посилав по них і освячував їх, встаючи рано-вранці, щоб принести всепалення за кожного з них. Бо Йов казав: «Може, діти мої згрішили й прокляли Бога в серцях своїх». Так Йов робив завжди.

Небесний двір збирається

⁶Одного дня члени небесного двору прийшли, щоб стати перед нашим Отцем, і сатана теж прийшов поміж них.

⁷Наш Отець запитав сатану: «Звідки ти прийшов?» Сатана відповів нашому Отцеві: «Я блукав по землі й ходив по ній туди й сюди».

⁸Наш Отець сказав сатані: «Чи придивився ти до раба мого Йова? Немає на землі нікого, подібного до нього, — чоловіка непорочного й справедливого, що боїться Бога і відвертається від зла».

⁹Сатана відповів нашому Отцеві: «Чи ж задарма Йов боїться Бога? ¹⁰Хіба ж не обгородив ти його звідусіль, і дім його, і все, що він має? Ти благословив діло рук його, і статки його поширилися по землі. ¹¹Але простягни руку свою й удар по всьому, що він має, — і він неодмінно прокляне тебе в обличчя».

¹²Наш Отець сказав сатані: «Гаразд, усе, що він має, у твоїй владі. Тільки на нього самого не простягай руки». І вийшов сатана від лиця нашого Отця.

¹³Одного дня, коли сини й дочки Йова їли та пили вино в домі свого найстаршого брата, ¹⁴прийшов до Йова вісник і сказав: «Воли орали, а ослиці паслися поблизу них, ¹⁵аж тут напали савеяни й забрали їх, а слуг повбивали вістрям меча. Тільки я один врятувався, щоб сповістити тобі».

¹⁶Він ще говорив, коли прийшов інший і сказав: «Вогонь Божий упав з неба й спалив овець та слуг і пожер їх. Тільки я один врятувався, щоб сповістити тобі».

¹⁷Він ще говорив, коли прийшов інший і сказав: «Вавилоняни зібралися трьома загонами, напали на верблюдів і забрали їх, а слуг повбивали вістрям меча. Тільки я один врятувався, щоб сповістити тобі».

¹⁸Він ще говорив, коли прийшов інший і сказав: «Сини твої та дочки твої їли й пили вино в домі свого найстаршого брата, ¹⁹аж раптом знявся великий вітер з-за пустелі й ударив у чотири кути дому. Він завалився на молодих людей, і вони загинули. Тільки я один врятувався, щоб сповістити тобі».

²⁰Тоді Йов підвівся, роздер свій плащ, обстриг свою голову, упав на землю й поклонився. ²¹Він сказав: «Нагим я вийшов з утроби матері своєї, і нагим повернуся туди. Наш Отець дав, і наш Отець забрав; нехай буде благословенне ім’я його». ^b b v21 Навіть у нищівній втраті Йов благословляє Того, Хто дає і забирає. У поклонінні він сягає заповітного імені — і Біблія Серця Отця називає Його нашим Отцем, тими стосунками, до яких Йов прямує ще до того, як цілком їх побачить. ²²У всьому цьому Йов не згрішив і не закинув Богові жодної провини.