Ісая 16

16 ¹Пошліть ягнят правителеві землі, від Сели через пустелю, до гори доньки Сіону. ²Наче сполохані птахи, наче розкидане гніздо, такі доньки Моава біля бродів Арнону. ³Дай пораду; вчини правосуддя; зроби свою тінь, як ніч, серед білого полудня. Сховай вигнанців; не видавай втікача. ⁴Нехай мої вигнанці живуть серед тебе, Моаве; будь їм притулком від нищителя. Коли гнобителя не стане, і спустошення припиниться, і зникнуть із землі ті, хто топче, ⁵тоді утвердиться престол у любові заповіту, і сяде на ньому у вірності, в наметі Давида, той, хто судить і шукає правосуддя, і скорий чинити праведність. ⁶Ми чули про гордість Моава — який же він гордовитий — про його пиху, його гордість і його лють; його вихваляння марне. ⁷Тому нехай голосить Моав за Моавом; нехай голосять усі. Плачте, зовсім убиті горем, за виноградними коржами Кір-Харесету. ⁸Бо в’януть поля Хешбону, і виноградна лоза Сівми; правителі народів потоптали її добірні галузки, що сягали аж до Язера і блукали в пустелі; її пагони розрослися й перейшли через море. ⁹Тому я плачу плачем Язера за виноградною лозою Сівми; зрошую тебе своїми сльозами, Хешбоне та Елеале, бо на твої літні плоди і на твій урожай упав бойовий крик. ¹⁰Радість і веселощі забрано з родючого поля, і у виноградниках не співають пісень, не лунають вигуки. Ніхто не вичавлює вина в чавилах; я поклав край крикам. ¹¹Тому моє серце стогне, як ліра, за Моавом, а моє нутро — за Кір-Хересом. ^a a v11 Серце нашого Отця стогне навіть за Моавом — його скорбота сягає кожного народу, якого торкається його суд. ¹²А коли Моав з’явиться, коли виснажить себе на пагірку і прийде до свого святилища, щоб молитися, він не здолає. ^b b v12 «Пагірок» — це святилище на вершині пагорба, яке використовували для язичницького поклоніння та жертвоприношень.

¹³Це слово, яке наш Отець промовив про Моава в минулому.

¹⁴А тепер наш Отець сказав: «За три роки, наче роки найманого робітника, буде зневажена слава Моава, попри всю його велику численність; а залишок буде дуже малий і немічний.»