Отець оновлює свій заповіт
Висікають нові скрижалі й кладуть їх у ковчег, а Левія відокремлюють, і спадщиною йому стає сам наш Отець. А тоді питання: чого наш Отець просить від тебе? Боятися Його, любити Його і служити Йому. Він любить чужинця й дає йому хліб, тож любіть і ви чужинців.
10 1Того часу наш Отець сказав мені: «Витеши собі дві кам’яні скрижалі, подібні до перших, зійди до мене на гору й зроби дерев’яний ковчег. 2Я напишу на цих скрижалях слова, що були на перших скрижалях, які ти розбив, а ти покладеш їх у ковчег.»
3Тож я зробив ковчег з акацієвого дерева, витесав дві кам’яні скрижалі, подібні до перших, і піднявся на гору, тримаючи в руках ці дві скрижалі. 4І написав він на скрижалях, як і раніше, десять заповідей, які наш Отець промовив до вас на горі з вогню, у день зібрання. І наш Отець віддав їх мені. 5Я повернувся, зійшов з гори й поклав скрижалі в ковчег, який зробив; там вони й залишилися, як наказав мені наш Отець.
6Ізраїльтяни вирушили від Беерот-Бене-Яакану до Мосери, де помер Аарон і де був похований; а його син Елеазар був священником замість нього. 7Звідти вони вирушили до Ґудґоди, а з Ґудґоди до Йотвати, краю водних потоків. 8Того часу наш Отець відокремив коліно Левія, щоб носити ковчег заповіту, стояти перед ним, служити йому й благословляти його іменем, як це роблять і донині. 9Тому Левій не має частки чи спадщини разом зі своїми братами; наш Отець — його спадщина, як і обіцяв йому наш Отець.
10Я залишався на горі, як і першого разу, сорок днів і сорок ночей; і знову наш Отець вислухав мене; наш Отець не захотів знищити вас.
11І сказав мені наш Отець: «Встань, іди попереду народу, щоб вони ввійшли й заволоділи землею, яку я присягнув їхнім батькам дати їм.»
Чого вимагає від тебе наш Отець
12А тепер, Ізраїлю, чого ж вимагає від тебе наш Отець, як не того, щоб ти боявся його, ходив усіма його дорогами, любив його й служив йому всім своїм серцем і всією своєю душею, 13і дотримувався заповідей нашого Отця та його постанов, які я заповідаю тобі сьогодні, для твого добра? 14Поглянь, нашому Отцеві належать небеса, найвищі небеса, земля й усе, що на ній. 15Та наш Отець полюбив твоїх батьків і обрав їхніх нащадків після них — тебе, понад усі народи, — як це є й сьогодні. 16Тож обріж крайню плоть свого серця й не будь більше впертим. a a v16 «Обріж крайню плоть свого серця» — це образ відсікання всього, що робить серце опірним і закритим, щоб повністю відкрити його нашому Отцеві. 17Бо наш Отець — Бог богів і Господь володарів, Бог великий, могутній і грізний, який не зважає на обличчя й не бере хабара. 18Він чинить правосуддя сироті та вдові й любить чужинця, даючи йому їжу та одяг. 19Тож і ти маєш любити чужинця, бо й сам ти був чужинцем у землі єгипетській. 20Бійся нашого Отця, служи йому, тримайся його й присягайся його іменем. 21Він — твоя хвала, твій Отець, який учинив для тебе ці великі й грізні діла, що бачили твої очі. 22Твої батьки зійшли до Єгипту числом сімдесят душ; а тепер наш Отець зробив тебе численним, як зорі небесні.
