2 Хронік 7

7 ¹Коли Соломон закінчив молитися, з неба зійшов вогонь і пожер цілопалення та жертви, а слава нашого Отця наповнила дім. ²Священники не могли ввійти в дім нашого Отця, бо слава нашого Отця наповнила його. ³Коли всі ізраїльтяни побачили, як зійшов вогонь і слава нашого Отця над домом, вони впали на коліна обличчям до землі, до помосту, вклоняючись і дякуючи нашому Отцеві: «Він добрий, його незмінна любов триває вічно».

⁴Тоді цар і весь народ принесли жертви перед нашим Отцем. ⁵Цар Соломон приніс у жертву двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець; цар і весь народ освятили дім нашого Отця. ⁶Священники стояли на своїх місцях; левіти стояли з музичними інструментами для нашого Отця, які зробив цар Давид, щоб дякувати нашому Отцеві — «бо його незмінна любов триває вічно» — щоразу, коли Давид прославляв через ці інструменти. Навпроти них священники сурмили в сурми, а весь Ізраїль стояв.

⁷Соломон освятив середину двору, перед домом нашого Отця, бо там приніс цілопалення і жир мирних жертв, оскільки мідяний жертовник, який він зробив, не міг умістити цілопалення, хлібної жертви та жиру.

⁸У той час Соломон справляв свято сім днів, і весь Ізраїль із ним — дуже велике зібрання — від Лево-Хамату аж до Єгипетського потоку. ⁹Восьмого дня вони влаштували урочисте зібрання, бо освячення жертовника святкували сім днів, і свято — сім днів. ¹⁰Двадцять третього дня сьомого місяця він відпустив народ додому, радісний і веселий серцем за добро, яке наш Отець виявив Давидові, Соломонові та Ізраїлю, своєму народові.

Наш Отець промовляє до Соломона

¹¹Соломон завершив дім нашого Отця й царський палац. Усе, що Соломон задумав у своєму серці зробити в домі нашого Отця та у своєму власному домі, він успішно звершив.

¹²Тоді наш Отець явився Соломонові вночі й сказав йому: «Я почув твою молитву і вибрав собі це місце як дім жертвоприношення.

¹³«Якщо Я зачиню небеса, так що не буде дощу, або накажу сарані пожерти землю, або пошлю моровицю на моїх дітей, ¹⁴якщо мої діти, які носять моє ім’я, упокоряться, помоляться, шукатимуть мого лиця і відвернуться від своїх злих доріг, то Я почую з неба, прощу їхній гріх і зцілю їхню землю. ¹⁵Тепер мої очі будуть відкриті, а мої вуха уважні до молитви, що підноситься на цьому місці. ¹⁶Тепер Я вибрав і освятив цей дім, щоб моє ім’я перебувало там повік; мої очі і серце будуть там завжди.

¹⁷А щодо тебе — якщо ти ходитимеш переді мною, як ходив Давид, твій батько, роблячи все, що Я заповів тобі, і дотримуючись моїх постанов та присудів, ¹⁸то Я утверджу престол твого царства, як Я уклав заповіт з Давидом, твоїм батьком: „Муж із твого роду завжди пануватиме над Ізраїлем.“

¹⁹Але якщо ви відвернетеся, покинете мої постанови й заповіді, які Я поставив перед вами, і підете служити іншим богам та вклонятися їм, ²⁰то Я викоріню Ізраїль із моєї землі, яку Я дав їм, і відкину від лиця мого цей храм, який Я освятив для мого імені, і зроблю його притчею й посміховиськом серед усіх народів. ²¹Цей дім, колись такий величний, вжахне кожного, хто проходитиме повз, і він скаже: „Чому Господь учинив так із цією землею і цим домом?“

²²І відповідатимуть: „Тому що вони покинули Господа, Бога своїх предків, який вивів їх із єгипетської землі, і прилинули до інших богів, вклоняючись і служачи їм, — ось чому він навів на них усе це лихо.“»