Псалми 40 (39)

40 ¹Терпляче чекав я на нашого Отця; і він прихилився до мене й почув моє волання. ²Він підняв мене з ями погибелі, з густого багна; поставив мої ноги на скелю, зробивши міцними мої кроки.

³Він вклав у мої уста нову пісню, пісню хвали нашому Отцеві. Багато хто побачить і злякається, і покладе свою надію на нашого Отця. ⁴Блаженний той, хто робить нашого Отця своєю надією, хто не звертається до гордих, до тих, що женуться за неправдою.

⁵Багато, Отче мій, чудес, які ти вчинив, і думок твоїх про нас; ніхто не зрівняється з тобою. Якби я почав звіщати й розповідати про них, їх було б незліченно багато. ⁶Жертви й приношення ти не бажав, але ти відкрив мені вуха. Цілопалення та жертви за гріх ти не вимагав. ⁷Тоді я сказав: «Ось я, я прийшов — у сувої книги написано про мене».

⁸Я бажаю чинити твою волю, Отче мій; закон твій у серці моєму. ⁹Я звіщав добру новину праведності у великому зібранні; я не стуляв своїх уст, Отче мій, як ти знаєш.

¹⁰Я не ховав праведності твоєї у серці своєму; я говорив про вірність твою й про спасіння твоє. Я не приховував незмінної любові твоєї та істини твоєї від великого зібрання. ¹¹Не стримуй ніжного милосердя твого від мене, Отче мій; нехай незмінна любов твоя та істина твоя завжди зберігають мене.

¹²Бо незліченні лиха оточують мене; мої провини настигли мене, і я не можу бачити. Їх більше, ніж волосся на моїй голові, і серце моє підупадає. ¹³Благаю, Отче мій, визволи мене; Отче мій, поспіши мені на допомогу. ¹⁴Нехай усі, хто прагне забрати моє життя, будуть осоромлені й принижені; нехай ті, хто бажає мені погибелі, відступлять із ганьбою.

¹⁵Нехай ті, хто говорить мені: «Ага! Ага!» — жахнуться від власного сорому. ¹⁶А всі, хто шукає тебе, нехай радіють і веселяться в тобі; нехай ті, хто любить спасіння твоє, завжди кажуть: «Великий наш Отець!» ¹⁷А я вбогий і нужденний; нехай Владика Отець згадає про мене. Ти моя поміч і мій визволитель; не барися, Отче мій.