Послання Якова 4

4 ¹Звідки у вас війни та чвари? Хіба не з ваших пожадань, що воюють усередині вас? ²Бажаєте — і не маєте, тож убиваєте. Пожадаєте — і не можете здобути, тож сваритеся та воюєте. Не маєте, бо не просите. ³Просите — і не отримуєте, бо просите неправильно, щоб витратити це на свої насолоди. ⁴Перелюбники! Хіба не знаєте, що дружба зі світом — це ворожнеча проти нашого Отця? Хто захоче бути другом світу, той стає ворогом нашого Отця. ⁵Чи ж даремно говорить Писання, кажучи, що дух, який він оселив у нас, прагне ревниво? ⁶Але він дає ще більше благодаті. Тому Писання каже: «Наш Отець противиться гордим, а смиренним дає благодать».

⁷Тож підкоріться нашому Отцеві. Противтеся дияволу, і він утече від вас. ⁸Наблизьтеся до нашого Отця, і він наблизиться до вас. Умийте свої руки, грішники; очистіть свої серця, двоєдушні. ⁹Журіться, сумуйте та плачте. Нехай ваш сміх обернеться на смуток, а радість — на журбу. ¹⁰Упокортеся перед нашим Отцем, і він піднесе вас.

¹¹Не говоріть одне проти одного, брати та сестри. Хто говорить проти брата або судить його, той говорить проти закону й судить закон. А якщо ти судиш закон, то не виконуєш його, а судиш. ¹²Лише один дає закон і судить — той, хто може спасти або знищити. А хто ти такий, щоб судити свого ближнього?

Не хваліться завтрашнім днем

¹³А тепер послухайте ви, що кажете: «Сьогодні чи завтра ми підемо до того чи іншого міста, пробудемо там рік, торгуватимемо та матимемо прибуток». ¹⁴Ви ж не знаєте, що принесе завтрашній день. Що таке ваше життя? Адже ви — туман, що з’являється на коротку мить, а потім зникає. ¹⁵Натомість вам слід казати: «Якщо захоче наш Отець, ми будемо живі й зробимо те чи інше». ¹⁶А тепер ви вихваляєтеся у своїй зарозумілості. Усяке таке вихваляння — зло. ¹⁷Тож хто знає, як чинити добро, і не чинить його, той грішить.