Послання Якова 3

3 ¹Брати мої й сестри, не багато з вас нехай стають учителями, бо ми, вчителі, зазнаємо суворішого суду. ²Адже всі ми спотикаємося багато в чому. Хто ніколи не спотикається в слові, той зріла людина, здатна приборкати й усе своє тіло. ³Якщо ми вкладаємо вудила в рот коням, щоб вони корилися нам, то керуємо й усім їхнім тілом. ⁴Погляньте й на кораблі: хоч які вони великі та гнані сильними вітрами, а крихітне стерно спрямовує їх, куди забажає стерновий. ⁵Так само й язик — мала частина тіла, та вихваляється великим. Погляньте, який малий вогонь запалює величезний ліс! ⁶Язик — це вогонь, світ неправедності серед частин нашого тіла. Він опоганює все тіло, запалює весь перебіг життя й сам запалюється від пекла. ^a a v6 Геєна — це долина Гінном за межами Єрусалима, місце, де палили сміття, яке стало образом остаточного суду, — тут саме пекло. ⁷Усякий рід звірів, птахів, плазунів і морських створінь приборкується й уже приборканий людством, ⁸але язика ніхто з людей приборкати не може. Це невгамовне зло, повне смертоносної отрути. ⁹Ним ми благословляємо нашого Отця, і ним же проклинаємо людей, створених за подобою нашого Отця. ¹⁰З тих самих уст виходить благословення й прокляття. Брати мої й сестри, не повинно так бути. ¹¹Хіба джерело з одного отвору виливає воду солодку й гірку? ¹²Брати й сестри, хіба може смоківниця родити оливки, а виноградна лоза — смокви? Так само й солоне джерело не може дати прісної води.

Мудрість згори

¹³Хто серед вас мудрий і розумний? Нехай покаже свої діла доброю поведінкою, у смиренності мудрості. ¹⁴Але якщо гірка заздрість і себелюбне честолюбство наповнюють ваше серце, не вихваляйтеся й не говоріть неправди проти істини. ¹⁵Це не та мудрість, що сходить згори, а земна, душевна, демонічна. ¹⁶Бо де заздрість і себелюбне честолюбство, там панує безлад і всяке лихе діло. ¹⁷Мудрість, що згори, насамперед чиста, потім миролюбна, лагідна, поступлива, повна милосердя й добрих плодів, безстороння, щира. ¹⁸А врожай праведності сіється в мирі тими, хто творить мир.