Послання до євреїв 12

12 ¹Тож, коли нас оточує така велика хмара свідків, скиньмо з себе всякий тягар і гріх, що так міцно обплутує нас, та біжімо витривало забіг, визначений перед нами. ²Дивлячись на Ісуса, засновника й завершителя нашої віри, який заради радості, що була перед ним, витерпів хрест, знехтувавши його ганьбою, і сів праворуч від престолу нашого Отця. ³Зважте, як він витерпів таку ворожість грішників проти себе, щоб ви не знемоглися й не занепали духом.

⁴У своїй боротьбі проти гріха ви ще не чинили опору аж до пролиття своєї крові. ⁵Чи ви забули те підбадьорення, що звертається до вас як до синів? «Сину мій, не зневажай виховання нашого Отця й не занепадай духом, коли він картає тебе, ^a a v5 Послання до євреїв цитує Приповісті, щоб показати, що виховання нашого Отця — безпомильний знак його любові: він навчає своїх синів і дочок як Отець, а не як далекий суддя. ⁶Бо наш Отець виховує того, кого любить, і карає кожного сина, якого приймає.»

⁷Ви терпите задля виховання. Наш Отець ставиться до вас як до синів; бо чи є такий син, якого батько не виховує? ⁸Якщо ж ви не маєте виховання, яке поділяють усі діти, то ви незаконні, а не сини. ⁹До того ж ми мали тілесних батьків, які виховували нас, і ми шанували їх. То хіба не набагато більше маємо коритися Отцеві духів, щоб жити? ¹⁰Вони виховували нас недовго, як їм здавалося слушним; а він виховує нас на наше добро, щоб ми стали учасниками його святості. ¹¹Наразі всяке виховання здається болісним, а не приємним, та згодом воно приносить мирний плід праведності тим, хто був ним навчений. ¹²Тому підніміть опущені руки та зміцніть ослаблі коліна, ¹³і прокладіть прямі стежки для своїх ніг, щоб кульгаве не звихнулося, а навпаки зцілилося.

Прагніть миру й святості

¹⁴Прагніть миру з усіма та святості, без якої ніхто не побачить нашого Отця. ¹⁵Пильнуйте, щоб ніхто не позбувся благодаті нашого Отця, щоб жодний гіркий корінь не виріс і не завдав клопоту та не осквернив багатьох, ¹⁶щоб ніхто не був розпусним чи несвятим, як Ісав, який за одну страву продав своє первородство. ¹⁷Ви знаєте, що згодом, бажаючи успадкувати благословення, він був відкинутий, бо не знайшов змоги змінити рішення, хоч і шукав благословення зі сльозами. ^b b v17 Ісав проміняв своє первородство на одну страву (Буття 25), а згодом не зміг повернути батькового благословення, хоч і плакав за ним (Буття 27:34–38).

¹⁸Адже ви приступили не до того, чого можна торкнутися, не до палючого вогню, темряви, мороку й бурі, ¹⁹ні до звуку сурми, ні до голосу слів, що ті, хто його чув, благали, аби до них більше не промовляли. ²⁰Бо вони не могли знести наказу: «Якщо навіть тварина доторкнеться до гори, її треба каменувати.» ²¹Справді, видовище було таке жахливе, що Мойсей сказав: «Я тремчу від страху.»

²²Але ви приступили до гори Сіон, до міста живого Отця, небесного Єрусалима, і до незліченних ангелів у радісному зібранні, ²³до зібрання первородних, записаних на небесах, і до нашого Отця, судді всіх, і до духів праведників, що стали досконалими, ²⁴і до Ісуса, посередника нового заповіту, і до покропленої крові, що промовляє краще, ніж кров Авеля.

²⁵Глядіть, щоб ви не відмовилися слухати Того, хто промовляє. Бо якщо не уникли покарання ті, що відмовилися слухати Того, хто застерігав їх на землі, то наскільки менше уникнемо ми, якщо відвернемося від Того, хто застерігає з небес.

²⁶Тоді його голос сколихнув землю; а тепер він пообіцяв: «Ще раз Я сколихну не лише землю, а й небеса.» ^c c v26 Цитата з Огія 2:6 — обіцянка нашого Отця про останнє, найбільше сколихнення всього творіння.

²⁷Вислів «Ще раз» указує на усунення того, що сколихнеться, — тобто створеного, — щоб залишилося те, що непохитне. ²⁸Тож, приймаючи непохитне Царство, тримаймося вдячності й звершуймо нашому Отцеві приємне поклоніння, з побожністю та благоговінням, ²⁹бо наш Отець — вогонь, що пожирає.