Єзекіїль 34

34 ¹Було до мене слово нашого Отця:

²«Сину людський, пророкуй проти пастирів Ізраїлю. Пророкуй і скажи їм, пастирям: Так говорить Владика Отець: Горе пастирям Ізраїлю, які пасуть лише самих себе! Хіба не повинні пастирі пасти отару? ³„Ви їсте жир, вдягаєтеся у вовну, забиваєте відгодовану худобу, але отари не пасете. ⁴Ви не зміцнювали слабких, не зцілювали хворих, не перев’язували поранених, не повертали заблуканих, не шукали загублених. Натомість ви панували над ними силою та жорстокістю. ⁵Вони розпорошилися, бо не було пастиря, і, розпорошившись, стали поживою для кожного дикого звіра. ⁶Мої вівці блукали по всіх горах і по кожному високому пагорбі, розпорошені по всій землі, і ніхто їх не шукав, ніхто за ними не дивився.

⁷«Тому, пастирі, слухайте слово нашого Отця:“ ⁸Як живий я, — говорить Владика Отець, — за те, що отара моя була пограбована й стала поживою для кожного дикого звіра, бо не було пастиря, і пастирі мої не шукали отари моєї, а пасли самих себе замість отари моєї, — ⁹тому, пастирі, слухайте слово нашого Отця: ¹⁰Так говорить Владика Отець: ось я проти пастирів. Я зажадаю від них свою отару назад і покладу край їхньому пастушенню, щоб вони більше не пасли її. Я вирву свою отару з їхніх уст, і вівці мої не будуть їм за поживу.

¹¹Бо так говорить Владика Отець: «Я сам шукатиму своїх овець і дбатиму про них. ^a a v11 Тут наш Отець сам береться за працю пастиря — те саме серце виявляє Ісус, коли каже: «Я — добрий пастир» (Івана 10:11). Отець, що шукає, стає Сином, що віддає своє життя за овець. ¹²„Як пастух дбає про свою розпорошену отару, коли він серед неї, так і я дбатиму про своїх овець. Я врятую їх з усіх місць, куди вони були розпорошені дня хмарного й темного. ¹³Я виведу їх з-поміж народів, зберу їх із країн і приведу до їхньої власної землі. Я пастиму їх на горах Ізраїлю, в ущелинах і скрізь, де живуть люди в тому краю. ¹⁴Я пастиму їх на доброму пасовищі, і гірські висоти Ізраїлю будуть їхнім пасовиськом. Там вони лежатимуть на доброму пасовиську й пастимуться на розкішних луках на горах Ізраїлю.“ ¹⁵Я сам пастиму свою отару й покладу їх спочивати, — говорить Владика Отець. ¹⁶Я шукатиму загубленого, повертатиму заблуканого, перев’язуватиму пораненого, зміцнюватиму слабкого, а ситого й сильного знищу. Я пастиму їх справедливо.

¹⁷А ви, отаро моя, так говорить Владика Отець: «Я судитиму між вівцею та вівцею, між баранами й козлами. ¹⁸„Хіба вам мало випасати найкраще пасовище, що решту ви ще й топчете ногами? Хіба вам мало пити чисту воду, що решту ви каламутите своїми ногами? ¹⁹Невже отара моя має їсти те, що ви потоптали, і пити те, що ви закаламутили своїми ногами?“

²⁰Тому так говорить їм Владика Отець: «Я сам судитиму між ситою вівцею та худою вівцею. ²¹„За те, що ви боками й плечима розштовхуєте і рогами своїми буцаєте всіх слабких, аж поки не розігнали їх, ²²я врятую свою отару, і вони більше не будуть здобиччю. Я судитиму між вівцею та вівцею. ²³Я поставлю над ними одного пастиря — раба свого Давида; він пастиме їх; він пастиме їх і буде їм пастирем. ^b b v23 Через багато століть після смерті Давида наш Отець обіцяє одного пастиря з Давидового роду, який навіки пастиме його отару. Ісус — той самий Пастир: «Я — добрий пастир... буде одна отара, один пастир» (Івана 10:11, 16). ²⁴Я, Отець, буду їм Отцем, а раб мій Давид — князем серед них. Я, Отець, сказав.

²⁵«Я укладу з ними заповіт миру і виведу з краю диких звірів, щоб вони безпечно жили в пустелі та спали в лісах. ²⁶Я зроблю їх і околиці пагорба мого благословенням і посилатиму дощі свого часу — дощі благословення. ²⁷Дерева польові даватимуть свій плід, а земля — свій врожай; народ житиме безпечно на своїй землі. І пізнають вони, що я — їхній Отець, коли зламаю засуви їхнього ярма та визволю їх з руки тих, хто їх поневолив. ²⁸Народи більше не грабуватимуть їх, і дикі звірі не пожиратимуть їх. Вони житимуть безпечно, і ніхто не лякатиме їх. ²⁹Я дам їм землю, уславлену врожаями; вони більше не потерпатимуть там від голоду й не нестимуть ганьби від народів. ³⁰Тоді вони пізнають, що я, їхній Отець, з ними, і що вони, дім Ізраїлів, — народ мій, — говорить Владика Отець. ³¹Ви — вівці мої, вівці пасовища мого, а я — ваш Отець, — говорить Владика Отець“».