2 Хронік 30

30 ¹Єзекія послав звістку по всьому Ізраїлю та Юдеї і написав листи до Єфрема й Манасії, щоб прийшли до дому нашого Отця в Єрусалимі святкувати Пасху нашому Отцеві, Богові Ізраїлю. ²Цар, його вельможі та вся громада в Єрусалимі вирішили святкувати Пасху другого місяця, ³бо не могли святкувати її того часу, через те що замало священників освятилося, а народ не зібрався в Єрусалимі. ⁴Цей задум видався правильним цареві та всій громаді, ⁵тож розіслали оголошення по всьому Ізраїлю, від Вирсавії до Дана, щоб народ прийшов до Єрусалима святкувати Пасху нашому Отцеві, Богові Ізраїлю; бо не святкували її всі разом у великому числі, як написано.

⁶Гінці пішли по всьому Ізраїлю та Юдеї з листами від царя і його вельмож, за наказом царя: «Діти Ізраїлю, поверніться до нашого Отця, Бога Авраама, Ісаака та Ізраїлю, щоб і він повернувся до останку вашого, що вцілів і втік з-під влади царів Ассирії. ⁷Не будьте, як ваші батьки та брати, що були невірні нашому Отцеві, Богові їхніх батьків, тож він зробив їх пусткою, як ви бачите. ⁸Не будьте впертими, як ваші батьки; віддайтеся нашому Отцеві й прийдіть до його святині, яку він освятив навіки, і служіть вашому Отцеві, щоб його палкий гнів відвернувся від вас. ⁹Бо коли ви повернетеся до нашого Отця, ваші брати та ваші діти знайдуть милосердя у тих, хто взяв їх у полон, і повернуться до цього краю. Бо ваш Отець милостивий і милосердний; він не відверне свого обличчя від вас, якщо ви повернетеся до нього.»

¹⁰Гінці ходили від міста до міста по землі Єфрема й Манасії аж до Завулона, але люди сміялися з них та глузували з них. ¹¹Та все ж дехто з Асира, Манасії та Завулона впокорився і прийшов до Єрусалима. ¹²Була рука нашого Отця й на Юдеї, даючи їм одне серце, щоб робити те, що наказали цар і вельможі за словом нашого Отця.

¹³Дуже велика громада зібралася в Єрусалимі, щоб святкувати свято Прісного Хліба другого місяця. ¹⁴Вони взялися до праці й усунули жертовники в Єрусалимі, забрали всі кадильні жертовники та повкидали їх у долину Кедрон. ¹⁵Вони закололи пасхальне ягня чотирнадцятого дня другого місяця. Священники та левити засоромилися, тож освятилися і принесли цілопалення до дому нашого Отця. ¹⁶Вони стояли на своїх місцях за звичаєм, як велить Закон Мойсея, Божого чоловіка; священники кропили кров’ю, яку подавали їм левити. ¹⁷Багато хто в громаді не освятився, тож левити мали заколоти пасхальних ягнят за кожного нечистого, щоб освятити їх нашому Отцеві. ¹⁸Багато з народу, чимало з Єфрема, Манасії, Іссахара та Завулона, не очистилися, проте їли Пасху, хоч і не так, як написано. Але Єзекія помолився за них: «Нехай наш добрий Отець простить кожного, ¹⁹хто спрямував своє серце шукати нашого Отця, Бога своїх батьків, хоч і не чистий за правилами святині.»

²⁰І наш Отець почув Єзекію та зцілив народ. ²¹Ізраїльтяни в Єрусалимі святкували свято Прісного Хліба сім днів з великою радістю, і день у день левити та священники прославляли нашого Отця гучними інструментами, що лунали на його честь. ²²Єзекія підбадьорливо говорив до всіх левитів, які вправно служили нашому Отцеві. Сім днів вони їли свою святкову частку, приносячи мирні жертви та дякуючи нашому Отцеві, Богові їхніх батьків.

²³Потім уся громада погодилася святкувати свято ще сім днів, і вони святкували ще сім днів з радістю. ²⁴Єзекія, цар Юдеї, дав громаді 1000 бугаїв і 7000 овець, а вельможі дали 1000 бугаїв і 10 000 овець, і багато священників освятилося. ²⁵Уся громада Юдеї раділа разом зі священниками, левитами, усією громадою, що прийшла з Ізраїлю, та чужинцями з землі Ізраїлю й тими, хто жив у Юдеї. ²⁶Велика радість наповнила Єрусалим, бо нічого подібного не бувало там від днів Соломона, сина Давида, царя Ізраїлю. ²⁷Священники та левити встали, щоб благословити народ, і було почуто їхній голос; їхня молитва досягла його святого житла на небесах.