Послання до римлян 14

14 ¹Приймайте того, хто слабкий у вірі, але не для суперечок про його погляди. ²Один вірить, що може їсти все, а слабкий їсть лише овочі. ³Той, хто їсть, нехай не зневажає того, хто не їсть, а той, хто не їсть, нехай не осуджує того, хто їсть, бо наш Отець прийняв його. ⁴Хто ти такий, щоб осуджувати чужого слугу? Перед своїм господарем він стоїть або падає. І він устоїть, бо Господь може підтримати його.

⁵Один вважає один день важливішим за інший, а інший — усі дні однаковими. Нехай кожен буде цілком переконаний у своєму розумі. ⁶Хто шанує певний день, шанує його для Господа. Хто їсть, їсть для Господа, бо дякує нашому Отцеві; а хто стримується, стримується для Господа й теж дякує нашому Отцеві. ⁷Бо ніхто з нас не живе для себе й ніхто не вмирає для себе. ⁸Коли живемо, живемо для Господа; коли вмираємо, вмираємо для Господа. Тож чи живемо, чи вмираємо — ми належимо Господу. ⁹Бо Христос для того й помер та ожив, щоб бути Господом і мертвих, і живих.

¹⁰А ти чому осуджуєш свого брата? Або ти чому зневажаєш свого брата? Адже всі ми станемо перед судовим престолом нашого Отця.

¹¹Бо написано: «Як живу я, — каже наш Отець, — переді мною схилиться кожне коліно, і кожен язик визнає мене.»

¹²Тож кожен із нас дасть звіт про себе нашому Отцеві.

¹³Тому перестаньмо осуджувати одне одного. Натомість вирішіть ніколи не ставити перед братом каменя спотикання чи пастки. ¹⁴Я знаю і переконаний у Господі Ісусі, що ніщо не є нечистим саме по собі; але для того, хто вважає щось нечистим, воно нечисте. ¹⁵Якщо через їжу твій брат страждає, то ти вже не ходиш у любові. Не губи своєю їжею того, за кого помер Христос. ¹⁶Тож нехай про те, що ви вважаєте добрим, не говорять як про зле. ¹⁷Бо Царство нашого Отця — це не їжа та питво, а праведність, мир і радість у Святому Дусі. ^a a v17 Павло наново визначає Царство: не збірник правил про їжу та питво, а правильні стосунки, глибокий мир і радість, яку дає його Дух. ¹⁸Хто так служить Христові, той до вподоби нашому Отцеві й шанований людьми. ¹⁹Тож прагнімо того, що веде до миру і що зміцнює одне одного. ²⁰Не руйнуй діла нашого Отця через їжу. Усе чисте, але зле для людини, яка їсть і цим уводить когось у спотикання. ²¹Краще не їсти м’яса, не пити вина й не робити нічого, через що твій брат спотикається.

²²Віру, яку ти маєш, тримай при собі перед нашим Отцем. Блаженний той, хто не осуджує себе за те, що схвалює. ²³А хто сумнівається, той осуджений, коли їсть, бо робить це не з віри; а все, що не з віри, — то гріх.