Псалми 10 (9)

10 ¹Чому, наш Отче, ти стоїш осторонь? Чому ховаєшся в часи біди?

²У своїй зарозумілості нечестивий люто переслідує вбогого; нехай нечестиві потраплять у підступи, які самі замислили. ³Бо нечестивий вихваляється тим, чого прагне його серце; жадібний проклинає й зрікається нашого Отця. ⁴У своїй зарозумілості нечестивий не шукатиме його; усі його думки такі: «Немає Бога». ^a a v4 Закореніла думка нечестивого — «Немає Бога» — це давня брехня, ніби наш Отець далекий чи відсутній. Псалом відповідає на неї: наш Отець справді бачить і захищає беззахисних. ⁵Його дороги успішні повсякчас; твої суди високо, ген над ним; він глузує з усіх своїх ворогів. ⁶Він каже у своєму серці: «Я ніколи не захитаюся; з роду в рід не спіткає мене біда».

⁷Його вуста повні прокльонів, обману й насильства; під його язиком — лихо та злоба. ⁸Він сидить у засідці біля сіл; зі схованок убиває невинного, очі його нишком стежать за беззахисним. ⁹Він чигає потай, мов лев у своїх хащах; чигає, щоб схопити вбогого, і тягне вбогого у свою сіть. ¹⁰Його жертви розчавлені, вони падають; беззахисні гинуть від його сили. ¹¹Він каже у своєму серці: «Бог забув; він сховав своє обличчя; він ніколи цього не побачить».

¹²Устань, наш Отче! Підніми свою руку; не забудь пригноблених. ¹³Чому нечестивий зрікається нашого Отця й каже у своєму серці: «Ти не притягнеш мене до відповіді»? ¹⁴Та ти справді бачиш, бо помічаєш лихо й горе, щоб узяти це у свою руку. Беззахисний довіряється тобі; ти — захисник сиріт. ^b b v14 Нашого Отця названо тут захисником сиріт — тим, хто обороняє осиротілих. Його серце прихищає саме тих, кого більше ніхто не захистить. ¹⁵Зламай руку нечестивого й злого; стягни з нього за його злобу, доки не знайдеш більше нічого.

¹⁶Наш Отець — цар навіки-віків; народи гинуть із його землі. ¹⁷Ти чуєш прагнення пригноблених, наш Отче; ти зміцниш їхнє серце; ти уважно прислухаєшся, ¹⁸щоб учинити суд для сиріт і пригноблених, аби смертна людина більше не сіяла жаху.