Неемія 13

13 ¹Того дня читали народові вголос книгу Мойсея і знайшли в ній написане, що жоден аммонітянин чи моавітянин ніколи не має входити до зібрання нашого Отця, ²бо вони не зустріли народ Ізраїля з хлібом і водою, а найняли проти них Валаама, щоб проклясти їх, — та наш Отець обернув те прокляття на благословення. ³Щойно народ почув Закон, вони відлучили від Ізраїля всіх чужоземного походження.

⁴Перед цим священник Еліяшів, поставлений над коморами дому нашого Отця, був близько пов’язаний з Товією. ⁵Він приготував йому велику кімнату, де раніше зберігали хлібні приношення, ладан, храмовий посуд і десятину зерна, молодого вина та олії, призначену для левітів, співців і воротарів, а також пожертву для священників. ⁶Під час усього цього я не був у Єрусалимі, бо тридцять другого року Артаксеркса, царя вавилонського, я пішов до царя. Через деякий час я попросив у нього дозволу відлучитися, ⁷Я повернувся до Єрусалима й довідався про зло, яке вчинив Еліяшів задля Товії, влаштувавши йому кімнату на подвір’ях дому нашого Отця. ⁸Я глибоко засмутився і повикидав із тієї кімнати всі домашні речі Товії. ⁹Тоді я наказав очистити ті кімнати й повернув туди посуд дому нашого Отця, хлібні приношення та ладан.

¹⁰Я також виявив, що частки левітів не давали їм, тож левіти та співці, які виконували роботу, порозбігалися кожен на своє поле. ¹¹Тож я дорікнув начальникам: «Чому занедбано дім нашого Отця?» Потім я зібрав левітів і повернув їх на їхні місця. ¹²І весь Юда приніс десятину зерна, молодого вина та олії до комор. ¹³Над коморами я поставив священника Шелемію, книжника Садока та левіта Педаю, а помічником їм — Ханана, сина Заккура, сина Маттанії, бо вони були надійні; їхнім завданням був розподіл припасів між їхніми братами-левітами.

¹⁴Згадай мене за це, Отче мій; не зітри вірних учинків, які я зробив для дому мого Отця та його служіння.

¹⁵У ті дні я бачив у Юдеї людей, які в суботу топтали чавила, звозили купи зерна й навантажували їх на ослів, а також вино, виноград, смокви та всілякий вантаж, і привозили все це до Єрусалима в суботу. Тож того дня я застеріг їх щодо продажу їжі. ¹⁶Тиряни, що там жили, привозили рибу та всілякий товар і продавали його в суботу народові Юди, у самому Єрусалимі. ¹⁷Тож я дорікнув юдейській знаті й сказав їм: «Що це за зло ви чините, оскверняючи суботній день? ¹⁸Хіба не так робили ваші предки, і хіба не навів наш Отець усе це лихо на нас і на це місто? А ви тепер додаєте ще більше гніву на Ізраїль, оскверняючи суботу.»

¹⁹Тож коли перед суботою сутеніло у воротах Єрусалима, я наказав зачинити двері й не відчиняти їх, аж поки мине субота. Я поставив біля воріт декого зі своїх слуг, щоб жоден вантаж не ввійшов у суботу. ²⁰Раз чи двічі крамарі та продавці всілякого товару ночували за межами Єрусалима. ²¹Тож я застеріг їх і сказав: «Чому ночуєте під мурами? Якщо зробите це ще раз, я накладу на вас руки.» Відтоді вони не приходили в суботу. ²²Потім я наказав левітам очиститися, прийти стерегти ворота та свято шанувати суботній день. Згадай і це мені, Отче мій, і пощади мене за своєю великою незмінною любов’ю.

²³У ті дні я також бачив юдеїв, які одружилися з жінками ашдодськими, аммонітськими та моавітськими. ²⁴Половина їхніх дітей говорила ашдодською мовою або мовою іншого народу й не вміла говорити юдейською мовою. ²⁵Тож я дорікнув їм, проклинав їх, побив декого з чоловіків і виривав їм волосся. Я змусив їх присягнути нашим Отцем: «Не віддавайте своїх дочок за їхніх синів і не беріть їхніх дочок за своїх синів чи за себе. ²⁶Хіба не через такі шлюби згрішив Соломон, цар Ізраїля? Серед багатьох народів не було царя, рівного йому; наш Отець любив його, і наш Отець настановив його царем над усім Ізраїлем. Та чужоземні жінки ввели в гріх навіть його. ²⁷Чи ж маємо слухати вас і чинити все це велике зло, зраджуючи нашого Отця, одружуючись із чужоземними жінками?»

²⁸Один із синів Йояди, сина первосвященника Еліяшіва, був зятем Санваллата хоронянина, тож я прогнав його від себе. ²⁹Згадай їх, Отче мій, бо вони опоганили священство та заповіт священства й левітів.

³⁰Тож я очистив їх від усього чужоземного й визначив обов’язки священників та левітів, кожному — його завдання. ³¹Я впорядкував приношення дров у визначені часи та перші плоди. Згадай мене, Отче мій, на добро.