Наум 2

2 ¹Той, хто розсіює, вийшов проти тебе, Ніневіє. Стережи твердиню, пильнуй дорогу, зміцнися, збери всю свою силу!

²Бо наш Отець відновлює велич Якова, як велич Ізраїля, хоч грабіжники обдерли їх дощенту й понищили їхні галузки. ^a a v2 Навіть у книзі суду над Ніневією її серцевина — це наш Отець, який відновлює честь своїх побитих дітей.

³Щити його воїнів почервонені, хоробрі мужі вбрані в багрянець; колісниці сяють, мов вогонь, у день, коли їх готують, і кипарисові списи грізно здіймаються. ⁴Колісниці шалено мчать вулицями, гасають туди-сюди по майданах; вони схожі на смолоскипи, мов блискавки, шугають. ⁵Він скликає своїх воєначальників; вони спотикаються на ходу; поспішають до муру, і встановлено захисний щит. ⁶Річкові брами відчинено навстіж, і палац валиться. ⁷Вирішено: її оголено й поведено в полон, тим часом її служниці стогнуть, мов голубки, б’ючи себе в груди. ⁸Ніневія — немов став, з якого витікає вода. «Стійте! Стійте!» — кричать вони, та ніхто не обертається. ⁹Грабуйте срібло! Грабуйте золото! Немає кінця скарбам, безліч усякого коштовного добра. ¹⁰Спустошення, сплюндрування й руїна! Серця тануть, коліна підкошуються, біль охоплює кожне тіло, і кожне обличчя блідне.

¹¹Де тепер лев’яче лігво, місце годівлі молодих левів, де походжали лев і левиця, і левенята, і ніхто їх не лякав? ¹²Лев роздирав удосталь для своїх левенят і душив здобич для своїх левиць; він наповнював свої лігва здобиччю і свої печери роздертим м’ясом.

¹³«Ось Я проти тебе, — каже Отець небесних воїнств. — Я пущу твої колісниці димом, і меч пожере твоїх молодих левів. Я відсічу твою здобич від землі, і голосу твоїх посланців більше не буде чути.»