Михей 7

7 ¹Який же я нещасний! Я мов той, хто збирає літні плоди, мов той, хто визбирує виноградник після жнив: немає грона, щоб з’їсти, немає ранньої смокви, якої я прагну.

²Зникли вірні з краю, і немає праведного серед людей; усі чигають на кров, кожен ловить свого брата сіткою. ³Їхні руки вправні до зла: урядник вимагає хабара, суддя приймає відкуп, а сильні диктують, чого забажають,— і так усі змовляються разом. ⁴Найкращий з них — наче терник, найчесніший гірший за колючу огорожу. Настав день, про який попереджали твої вартові, день твоєї розплати; тепер близьке їхнє замішання. ⁵Не довіряй ближньому; не покладайся на близького друга; пильнуй свої слова навіть із тією, що лежить у твоїх обіймах. ⁶Бо син ставиться до батька зі зневагою, дочка повстає проти своєї матері, невістка проти своєї свекрухи; вороги людини — це члени її власної родини. ^a a v6 Ісус процитував цей вірш, коли застерігав, що йти за ним означає розкол навіть у родинах (Матвія 10:35-36).

⁷А я виглядатиму нашого Отця; чекатиму на Отця, який мене спасає; мій Отець почує мене. ⁸Не тішся з мене, мій враже! Хоч я впав, та підведуся; хоч сиджу в темряві, наш Отець буде моїм світлом.

⁹Я нестиму гнів нашого Отця, бо згрішив проти нього, доки він не візьметься за мою справу й не вчинить мені правосуддя. Він виведе мене на світло, і я побачу його виправдання. ¹⁰Тоді побачить це моя ворогиня і вкриється соромом, та, що казала мені: «Де Господь, твій Бог?» Мої очі дивитимуться на неї; тепер її топтатимуть, наче грязюку на вулицях.

¹¹Настане день відбудови твоїх мурів, день, коли твої межі розсунуться широко й далеко. ¹²Того дня прийдуть до тебе з Ассирії та з єгипетських міст, від Єгипту до Ріки, від моря до моря й від гори до гори. ^b b v12 «Ріка» означає Євфрат, велику ріку стародавньої Месопотамії. ¹³Та земля стане пусткою через тих, хто живе на ній, як плід їхніх вчинків.

Милосердя нашого Отця триває вічно

¹⁴Паси свій народ своїм жезлом, отару свого спадку, що живе самотньо в лісі посеред родючих пасовищ. Нехай пасуться в Башані та Гілеаді, як колись давно.

¹⁵Як за днів, коли ти вийшов з єгипетської землі, я покажу їм чудеса.

¹⁶Народи побачать і засоромляться всієї своєї могутності; вони затулять руками свої уста, і їхні вуха оглухнуть. ¹⁷Вони лизатимуть порох, наче змія, наче створіння, що плазують по землі. Вони вийдуть, тремтячи, зі своїх твердинь; у страху звернуться до нашого Отця й боятимуться тебе.

¹⁸Хто подібний до нашого Отця, який прощає гріх і не зважає на бунт останку свого спадку? Він не тримає свого гніву вічно, бо його серце тішиться заповітною любов’ю. ^c c v18 Ім’я Михей означає «Хто подібний до Господа?» — і пророк завершує свою книгу, відповідаючи на власне ім’я: ніхто не прощає так, як наш Отець. ¹⁹Він знову змилосердиться над нами; він потопче наші провини ногами. Ти вкинеш усі наші гріхи в морську глибину. ²⁰Ти будеш вірний Якову і виявиш заповітну любов Авраамові, як присягнув нашим предкам у давнину.