Пісня про міцне місто
Довіра до нашого Отця тут — не настрій, а місто з мурами й відчиненими брамами. Співці визнають, що їхня праця породила лише вітер і нікому не принесла визволення. Тож вони чекають: їм сказано зачинити двері, доки мине гнів, і обіцяно, що їхні мертві співатимуть із пороху.
26 1Того дня в землі Юдиній співатимуть цю пісню: У нас міцне місто; він ставить спасіння за мури та укріплення. 2Відчиніть брами, щоб увійшов праведний народ — народ, що береже вірність. 3Ти бережеш у досконалому мирі того, чий розум утверджений на тобі, бо він довіряє тобі. 4Надійтеся на нашого Отця повік, бо наш Отець — вічна Скеля. a a v4 Скеля — одне з найдавніших поетичних імен нашого Отця в Писанні. Твердий, непорушний, вірний — він є непохитною основою під кожним життям, що довіряє йому. 5Бо він принизив мешканців висоти, високе місто. Він валить його, валить його додолу, кидає його в порох. 6Нога топче його — ноги бідних, кроки убогих. 7Стежка праведного рівна; ти вирівнюєш дорогу праведного. 8На дорозі твоїх судів, Отче наш, ми чекаємо на тебе; твоє ім’я та твоя слава — жадання нашої душі. 9Уночі душа моя прагне тебе; усередині мене дух мій пильно шукає тебе. Бо коли твої суди сягають землі, мешканці світу навчаються праведності. 10Якщо нечестивому виявлено ласку, він не вчиться праведності; у краї правоти він чинить беззаконня й не бачить величі нашого Отця. 11Отче наш, твоя рука піднята, та вони її не бачать. Нехай побачать твою ревність за твій народ і засоромляться. Нехай вогонь, приготований для твоїх ворогів, пожере їх. 12Отче наш, ти встановиш нам мир, бо ти справді здійснив для нас усі наші діла. 13Отче наш, інші пани, крім тебе, панували над нами, та лише твоє ім’я ми згадуємо. 14Вони мертві, вони не оживуть; вони — померлі духи, вони не встануть; бо ти навів на них погибель і стер усяку пам’ять про них. 15Ти примножив народ, Отче наш, ти примножив народ; ти прославлений; ти розширив усі межі землі. 16Отче наш, у біді вони шукали тебе; вони виливали тиху молитву, коли твоє картання було на них. 17Як вагітна жінка, що корчиться й кричить у болях породільних, коли ось-ось має народити, такими були ми перед тобою, Отче наш. 18Ми були вагітні, ми корчилися, та народили лише вітер. Ми не принесли землі визволення, і мешканці світу не народилися. 19Твої мертві оживуть; їхні тіла воскреснуть. Прокиньтеся й радісно співайте, ви, що живете в поросі! Бо твоя роса — роса світанкового світла, і земля породить померлих духів. 20Іди, народе мій, увійди до своїх кімнат і зачини за собою свої двері; сховайся на коротку мить, доки не промине гнів.
21Бо глянь, наш Отець виходить зі свого місця, щоб покарати мешканців землі за їхні гріхи, і земля відкриє кров, пролиту на ній, і більше не покриє тих, кого вбито на ній.
