Ісая 25

25 ¹Ти — мій Отець; я вознесу тебе, прославлю ім’я твоє, бо ти вчинив дивовижні речі — задуми, сформовані здавна, вірні та непохитні. ²Бо ти перетворив місто на купу руїн, укріплене місто на румовище; палац чужинців уже не місто — його ніколи не відбудують. ³Тому сильний народ вшанує тебе; місто жорстоких народів боятиметься тебе. ⁴Бо ти був притулком для бідного, притулком для нужденного в його скруті, захистом від бурі й тінню від спеки; бо подих жорстоких — немов буря об стіну. ⁵Мов спека в сухій землі, ти втихомирюєш гамір чужинців; як спека вгамовується тінню хмари, так замовкає пісня жорстоких. ⁶На цій горі Отець небесних воїнств приготує для всіх народів бенкет із щедрих страв, бенкет із витриманого вина — найкращих м’ясних страв і найкращих витриманих вин. ⁷І на цій горі він поглине покрив, що огортає всі народи, завісу, розпростерту над усіма племенами. ⁸Він навіки поглине смерть; і Владика Отець витре сльози з кожного обличчя, і зніме ганьбу свого народу з усієї землі — бо так сказав наш Отець. ^a a v8 Павло застосовує цей вірш до звитяжного воскресіння Ісуса — «Смерть поглинута перемогою» (1 Кор. 15:54). Обітниця нашого Отця тут знаходить своє сповнення в порожній гробниці; день, коли наш Отець витре кожну сльозу, відкриває Син, що переміг смерть.

⁹І того дня скажуть: «Погляньте, це наш Отець; ми чекали на нього, і він спас нас. Це Отець; ми чекали на нього — тож радіймо й веселімося в його спасінні.» ¹⁰Бо рука нашого Отця спочине на цій горі, а Моав буде потоптаний на своєму місці, як солома витоптується в гноївці. ^b b v10 Моав — давній народ на схід від річки Йордан, давній ворог Ізраїлю, вжитий тут як символ усіх, хто противиться Богові. ¹¹Він простягне свої руки посеред Моаву, як плавець простягає руки, щоб плисти, але принизить їхню пиху разом із підступністю їхніх рук. ¹²Високі мури твоєї твердині він скине, повалить і кине додолу, у порох.