Наша вічна домівка з Отцем
Павло пояснює, чому він і далі віддає своє тіло. Намет буде розібрано, і на нас чекає дім від нашого Отця. Любов Христа спонукає його, суд Христа чекає попереду. Наш Отець примирив світ із Собою, і Павло несе це благання як посол.
5 1Ми знаємо: якщо наш земний намет буде зруйновано, маємо будівлю від нашого Отця, дім, не збудований руками, вічний на небесах. 2Бо в цьому наметі ми стогнемо, прагнучи зодягнутися в наше небесне житло, 3якщо тільки, зодягнувшись, не виявимося нагими. 4Поки ми в цьому наметі, стогнемо, обтяжені, — не бажаючи роздягнутися, а зодягнутися згори, щоб життя поглинуло смертне. 5А той, хто приготував нас саме для цього, — наш Отець, який дав нам Святого Духа як запоруку.
6Тож ми завжди впевнені, знаючи, що, живучи вдома в тілі, ми віддалені від Господа, 7бо ми ходимо вірою, а не видінням. 8Тож ми впевнені й воліємо покинути тіло та бути вдома з Господом. 9Тому, чи вдома, чи поза домом, ми прагнемо догоджати йому. 10Бо всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожен одержав належне за те, що робив у тілі, добре чи погане.
Примирені й послані як посли
11Тож, знаючи страх Господній, ми переконуємо людей; ми відкриті перед нашим Отцем, і сподіваюся, що й перед вашим сумлінням. 12Ми не рекомендуємо себе вам знову, а даємо вам привід пишатися нами, щоб ви мали відповідь для тих, хто хвалиться зовнішнім, а не серцем. 13Чи ми збожеволіли — то для нашого Отця; чи при здоровому розумі — то для вас. 14Бо любов Христова спонукає нас, адже ми переконані: один помер за всіх, отже, всі померли. 15Він помер за всіх, щоб живі більше не жили для себе, а для того, хто помер за них і воскрес.
16Тож віднині ми нікого не знаємо за людськими мірками. Колись ми й Христа так знали, але більше ні. 17Тож якщо хтось у Христі — нове творіння! Старе минуло; ось, настало нове! 18А все це від нашого Отця, який примирив нас із собою через Христа й дав нам служіння примирення: a a v18 Примирення починається в самому серці нашого Отця — це він простягає руку, щоб привести нас додому, а Ісус — це спосіб, яким він це робить. 19Тобто в Христі наш Отець примиряв світ із собою, не зараховуючи їм їхніх гріхів, і довірив нам слово примирення.
20Тож ми посли від імені Христа, ніби наш Отець благає через нас. Ми благаємо замість Христа: примиріться з нашим Отцем. 21Заради нас він зробив гріхом того, хто не знав гріха, щоб у ньому ми стали праведністю нашого Отця.
