2 Послання до коринтян 4

4 ¹Отже, маючи це служіння через виявлене нам милосердя, ми не занепадаємо духом. ²Навпаки, ми відреклися прихованих, ганебних речей. Ми не діємо підступно й не перекручуємо слова нашого Отця. Радше, відкрито звіщаючи істину, ми доручаємо себе совісті кожної людини перед нашим Отцем. ³І навіть якщо наша Добра Звістка закрита, то закрита для тих, хто гине. ⁴Для них бог цього віку засліпив розум невіруючих, щоб вони не могли побачити світла Доброї Звістки — слави Христа, Який є образом нашого Отця. ^a a v4 Тут «бог цього віку» — це ворог, який засліплює людей, а не наш Отець; мала літера позначає самозванця, який краде світло, призначене для його дітей. ⁵Ми проповідуємо не себе, а Ісуса Христа як Господа, — ми ваші слуги заради Ісуса.

⁶Бо наш Отець, Який сказав: «Нехай із темряви засяє світло», засяяв у наших серцях, даючи світло — пізнання слави нашого Отця в обличчі Ісуса Христа.

⁷Ми маємо цей скарб у глиняних посудинах, щоб ця надзвичайна сила була нашого Отця, а не від нас. ⁸Нас звідусіль гноблять, та не розчавлено; ми збентежені, та не впадаємо у відчай; ⁹нас переслідують, та не покинуто; нас повалено, та не знищено. ¹⁰Ми завжди носимо в тілі смерть Ісуса, щоб і життя Ісуса виявилося в нашому тілі. ¹¹Бо ми, живі, завжди віддані на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісуса виявилося в нашому смертному тілі. ¹²Отже, смерть діє в нас, а життя — у вас.

¹³Маючи той самий дух віри, про який написано: «Я вірив, тому й говорив», ми також віримо, тому також говоримо, ¹⁴знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить із Ісусом і нас та поставить нас разом із вами перед собою. ¹⁵Усе це задля вас, щоб благодать, охоплюючи все більше людей, примножила подяку на славу нашого Отця.

¹⁶Тому ми не занепадаємо духом. Навіть коли наша зовнішня людина занепадає, наша внутрішня людина оновлюється день у день. ¹⁷Бо ці легкі, тимчасові страждання приносять нам вічну вагу слави, незрівнянно більшу за все, ¹⁸тож ми звертаємо увагу не на видиме, а на невидиме, бо видиме минає, а невидиме вічне.