Притчі 14

14 ¹Наймудріша з жінок будує свій дім, а глупота власними руками руйнує свій. ²Хто ходить праведно, боїться нашого Отця, а той, чиї дороги криві, зневажає його. ³Уста безумця — різка для його гордині, а вуста мудрих оберігають їх. ⁴Де немає волів, там ясла чисті, а багатий врожай дає сила вола. ⁵Вірний свідок не бреше, а брехливий свідок видихає брехню. ⁶Насмішник шукає мудрості й не знаходить, а розумному знання дається легко. ⁷Тримайся подалі від безумця, бо не знайдеш знання на його вустах. ⁸Мудрість розважливого — розуміти свій шлях, а глупота безумців — омана. ⁹Безумці насміхаються з жертви за провину, а серед праведних — прихильність. ¹⁰Серце знає свою гіркоту, і чужий не розділить його радості. ¹¹Дім нечестивих буде зруйнований, а намет праведних розквітне. ¹²Є дорога, що здається людині правильною, але кінець її — дорога смерті. ¹³Навіть у сміху серце може боліти, і кінцем радості може бути смуток. ¹⁴Відступник серцем насититься плодами своїх доріг, а добра людина — плодами своїх. ¹⁵Простодушний вірить усьому, а розважливий зважає на свої кроки. ¹⁶Мудрий боїться й уникає зла, а безумець нерозважний і самовпевнений. ¹⁷Запальна людина чинить нерозумно, а того, хто задумує злі підступи, ненавидять. ¹⁸Простодушні успадковують глупоту, а розважливі увінчані знанням. ¹⁹Злі схиляться перед добрими, а нечестиві — біля воріт праведних. ²⁰Бідного цураються навіть його сусіди, а багатий має багато друзів. ²¹Хто зневажає свого ближнього, грішить, а блаженний той, хто добрий до бідних. ²²Хіба не блукають ті, хто задумує зло? А незмінна любов і вірність належать тим, хто задумує добро. ²³У всякій тяжкій праці є користь, а самі лише балачки ведуть тільки до бідності. ²⁴Вінець мудрих — їхнє багатство, а глупота безумців породжує лише глупоту. ²⁵Правдивий свідок рятує життя, а хто видихає брехню, той зрадливий. ²⁶У страху перед нашим Отцем — міцна впевненість, і його діти матимуть пристановище. ²⁷Страх перед нашим Отцем — джерело життя, що відвертає людину від тенет смерті. ²⁸Численний народ — слава царя, а без людей правитель гине. ²⁹Хто повільний до гніву, має велике розуміння, а запальна вдача звеличує глупоту. ³⁰Спокійне серце дає життя тілу, а заздрість гноїть кості. ³¹Хто гнобить бідного, той ображає нашого Отця, їхнього Творця, а хто добрий до нужденного, той шанує його. ^a a v31 Скривдити бідного означає образити Отця, який сотворив їх, — кожна нужденна людина несе гідність його творіння. ³²Нечестивих губить власне зло, а праведні знаходять пристановище навіть у смерті. ³³Мудрість спочиває в серці розумного, а серед безумців вона дає про себе знати. ³⁴Праведність звеличує народ, а гріх — ганьба для будь-якого народу. ³⁵Прихильність царя — до мудрого слуги, а гнів його падає на того, хто чинить ганебно.