Числа 16

16 ¹Корей, син Їцгара, сина Кегата, сина Левія, зібрав людей разом із Датаном та Авірамом, синами Еліава, і Оном, сином Пелета, — із синів Рувима. ²Вони стали перед Мойсеєм разом із двомастами п’ятдесятьма вождями ізраїльської громади — обраними членами зібрання, людьми знаними. ³Вони зібралися проти Мойсея та Аарона й сказали: «Досить вам! Уся громада свята, усі до одного, і наш Отець серед них. Чому ж ви підносите себе над зібранням нашого Отця?»

⁴Почувши це, Мойсей упав долілиць. ⁵І сказав він Кореєві та всім його спільникам: «Уранці наш Отець покаже, хто належить йому і хто святий, і наблизить того до себе. Кого він вибере, того й наблизить до себе. ⁶Зробіть ось що: візьміть кадильниці, Корею й усі твої спільники. ⁷Завтра покладіть у них вогонь і насипте на них кадило перед нашим Отцем. Той, кого вибере наш Отець, і буде святий. Досить вам, сини Левія!»

⁸Ще сказав Мойсей Кореєві: «Послухайте тепер, сини Левія: ⁹Хіба мало вам того, що Отець Ізраїля відділив вас з-поміж решти громади Ізраїля, щоб наблизити вас до себе, щоб ви виконували роботу при скинії нашого Отця й стояли перед громадою, служачи їй? ¹⁰Він наблизив тебе до себе — тебе й усіх твоїх братів, синів Левія, — а ви тепер прагнете ще й священства? ¹¹Ти й уся твоя громада зібралися проти нашого Отця. А хто такий Аарон, що ви нарікаєте на нього?»

¹²Мойсей послав покликати Датана та Авірама, синів Еліава. Але вони сказали: «Не прийдемо! ¹³Хіба мало того, що ти вивів нас із землі, яка тече молоком і медом, щоб повбивати нас у пустелі, то ти ще й хочеш панувати над нами? ¹⁴До того ж ти не привів нас у землю, що тече молоком і медом, і не дав нам у спадок полів та виноградників. Чи ти очі цим людям хочеш повиколювати? Не прийдемо!»

¹⁵Мойсей дуже розгнівався й сказав нашому Отцеві: «Не зважай на їхню жертву. Я не взяв у них жодного осла й нікому з них не вчинив кривди.»

¹⁶Мойсей сказав Кореєві: «Ти й уся твоя громада станьте завтра перед нашим Отцем — ти, вони й Аарон. ¹⁷Нехай кожен візьме свою кадильницю, покладе на неї кадило й принесе перед нашим Отцем — двісті п’ятдесят кадильниць, — ти й Аарон, кожен зі своєю кадильницею.»

¹⁸Кожен узяв свою кадильницю, поклав у неї вогонь і насипав на неї кадило, і став із Мойсеєм та Аароном біля входу до намету зборів. ¹⁹Корей зібрав проти них усю громаду біля входу до намету зборів. І слава нашого Отця з’явилася всій громаді.

²⁰І промовив наш Отець до Мойсея та Аарона:

²¹«Відокремтеся від цієї громади, щоб я вмить знищив їх.»

²²Мойсей та Аарон упали долілиць і заволали: «О наш Отче, Отче духів усякого тіла! Коли згрішить один чоловік, невже ти прогніваєшся на всю громаду?» ²³Тоді наш Отець сказав Мойсеєві:

²⁴«Скажи громаді: Відійдіть від осель Корея, Датана й Авірама.»

²⁵Мойсей устав і пішов до Датана та Авірама, а старійшини Ізраїля пішли за ним. ²⁶Він сказав громаді: «Відійдіть від наметів цих нечестивих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб не загинути вам за всі їхні гріхи.»

²⁷І відійшли вони звідусіль від наметів Корея, Датана й Авірама, а Датан та Авірам вийшли й стали біля входів до своїх наметів разом зі своїми дружинами, синами й дітьми.

²⁸І сказав Мойсей: «Ось із чого ви дізнаєтеся, що наш Отець послав мене зробити всі ці діла і що жодне з них не було моїм власним задумом: ²⁹Якщо ці люди помруть звичайною смертю й спіткає їх доля всіх людей, то не посилав мене наш Отець. ³⁰Але якщо наш Отець створить щось нове і земля розкриє свої уста та поглине їх з усім, що належить їм, і зійдуть вони живими до могили, то ви дізнаєтеся, що ці люди знехтували нашим Отцем.»

³¹Щойно він закінчив говорити все це, як земля під ними розкололася, ³²земля розкрила свої уста й поглинула їх, їхні домівки, усіх людей Корея та все їхнє майно. ³³Вони й усі, хто належав їм, зійшли живими до могили; земля закрилася над ними, і були вони знищені з-посеред зібрання. ³⁴Увесь Ізраїль, що був довкола них, кинувся тікати від їхнього крику, бо казали: «Щоб і нас не поглинула земля!» ³⁵І вийшов вогонь від нашого Отця та пожер тих двісті п’ятдесят чоловіків, що приносили кадило.