Слава нашого Отця покидає храм
Херувими та їхні вкриті очима колеса здіймаються, і слава, що наповнювала храм, виходить — спершу до порога, потім до східної брами. Чоловік у льоні розсипає над містом палаючі вуглини. Єзекіїль бачить, як наш Отець покидає власний дім.
10 1Потім я подивився, і ось над склепінням, що над головами херувимів, з’явилося щось подібне до сапфірового каменя, формою схоже на престол.
2А наш Отець сказав чоловікові, вдягненому в льняний одяг: «Увійди між колеса, що крутяться, під херувимами. Набери повні жмені розжареного вугілля з-поміж херувимів і розсип його над містом». І він увійшов у мене на очах.
3Херувими стояли з південного боку храму, коли той чоловік увійшов, і хмара наповнила внутрішнє подвір’я. 4Тоді слава нашого Отця піднялася з херувима до порога храму, і храм наповнився хмарою, а подвір’я наповнилося сяйвом слави нашого Отця. 5Шум крил херувимів було чути аж до зовнішнього подвір’я, немов голос Всемогутнього, коли він говорить.
6Коли він наказав чоловікові, вдягненому в льняний одяг: «Візьми вогонь з-поміж коліс, що крутяться, з-поміж херувимів», той увійшов і став біля колеса.
7Тоді херувим простягнув свою руку до вогню, що був серед херувимів, узяв трохи й поклав у руки чоловікові, вдягненому в льняний одяг, а той узяв його й вийшов. 8У херувимів під крилами виднілося щось подібне до людських рук.
9Я подивився, і ось біля херувимів стояли чотири колеса, по одному біля кожного, і виблискували, наче берил. 10Усі чотири колеса були однакові на вигляд, ніби колесо було всередині колеса. 11Коли вони рухалися, то йшли в будь-який із чотирьох своїх напрямків, не повертаючи; куди було звернене переднє колесо, туди йшли й інші, не повертаючи. 12Усе їхнє тіло — спини, руки, крила й колеса — було повне очей довкола, колеса в усіх чотирьох. 13А колеса — я чув, як їх називали «вихровими». 14Кожен мав чотири обличчя: перше — обличчя херувима, друге — обличчя людини, третє — обличчя лева, четверте — обличчя орла.
15Херувими піднялися вгору. Це були ті живі істоти, яких я бачив біля ріки Кевар. 16Коли херувими рухалися, рухалися й колеса поруч із ними; а коли вони підіймали свої крила, щоб знятися із землі, колеса не відступали від них. 17Коли вони стояли, стояли й колеса; коли вони піднімалися, піднімалися й колеса разом із ними, бо дух живих істот був у них.
18Тоді слава нашого Отця відійшла від порога храму й стала над херувимами. 19На моїх очах херувими підняли свої крила й знялися із землі, виходячи, а колеса — поруч із ними. Вони спинилися біля входу східної брами дому нашого Отця, і слава Отця Ізраїля була високо над ними.
20Це були ті живі істоти, яких я бачив під Отцем Ізраїля біля ріки Кевар, і я зрозумів, що то херувими. 21Кожен мав чотири обличчя й чотири крила, а під їхніми крилами — щось подібне до людських рук. 22Їхні обличчя були такі самі, як ті, що я бачив біля ріки Кевар. Кожен рухався прямо перед себе.