1 Хронік 16

16 ¹Принесли ковчег нашого Отця й поставили його в наметі, який Давид розкинув для нього, і принесли перед нашим Отцем цілопалення та мирні жертви. ²Коли Давид закінчив приносити цілопалення та мирні жертви, він благословив народ в ім’я нашого Отця. ³І роздав кожному ізраїльтянину, чоловікам і жінкам, по буханцю хліба, по фініковому коржу та по коржу з родзинок.

⁴Він призначив декого з левитів служити перед ковчегом нашого Отця, щоб прикликати, дякувати та прославляти нашого Отця. ^a a v4 «Прикликати» означає призивати ім’я Боже — звертатися до нього в молитві та прилюдному проголошенні. ⁵Асаф був головним, а другим після нього — Захарія, потім Еієл, Шемірамот, Єгіїл, Маттітія, Еліав, Беная, Овед-Едом і Еієл, з арфами та лірами; а Асаф бив у кимвали. ⁶А священники Беная та Яхазіїл мали постійно сурмити в сурми перед ковчегом заповіту нашого Отця.

Пісня подяки Давида нашому Отцеві

⁷Того дня Давид уперше доручив Асафові та його братам дякувати нашому Отцеві: ⁸Дякуйте нашому Отцеві; призивайте його ім’я; звіщайте серед народів його діла! ⁹Співайте йому; співайте хвалу йому; розповідайте про всі його дивні діла! ¹⁰Хваліться його святим іменем; нехай радіють серця тих, хто шукає нашого Отця! ¹¹Шукайте нашого Отця та його сили; постійно шукайте його обличчя! ¹²Пам’ятайте дивні діла, які він учинив, його чудеса та присуди, які він проголосив. ¹³Ви, нащадки Ізраїля, слуги його, ви, сини Якова, його обранці! ¹⁴Він — наш Отець; його присуди по всій землі. ¹⁵Пам’ятайте його заповіт повіки, слово, яке він заповів на 1 000 поколінь, ¹⁶заповіт, який він уклав з Авраамом, свою клятву Ісаакові, ¹⁷який він утвердив Якову як устав, Ізраїлю як вічний заповіт, ¹⁸кажучи: «Вам дам землю Ханаанську як вашу визначену спадщину». ¹⁹Коли ви були нечисленні, незначні та приходьки в тій землі, ²⁰блукаючи від народу до народу, від одного царства до іншого народу, ²¹він нікому не дозволяв гнобити їх; він докоряв царям через них,

²²«Не чіпайте моїх помазанців і не робіть зла моїм пророкам!»

²³Співай нашому Отцеві, уся земле! Звіщай його спасіння день у день. ²⁴Розповідайте про його славні діла серед народів; звіщайте кожному народові дивовижні речі, які він учинив! ²⁵Бо великий наш Отець і вельми достойний хвали; його треба боятися понад усіх богів. ²⁶Бо всі боги народів — ідоли, а наш Отець створив небеса. ²⁷Велич і пишнота перед ним; сила та радість у його оселі. ²⁸Віддайте нашому Отцеві, усі племена народів, віддайте нашому Отцеві славу та силу! ²⁹Віддайте нашому Отцеві славу, належну його імені; принесіть дар і прийдіть перед ним! Поклоніться нашому Отцеві в пишноті святості. ³⁰Тремти перед ним, уся земле! Справді, світ міцно утверджений; він ніколи не захитається. ³¹Нехай радіють небеса, і нехай веселиться земля, і нехай скажуть серед народів: «Наш Отець царює!» ³²Нехай шумить море й усе, що наповнює його; нехай радіють поля, і все, що на них! ³³Тоді дерева лісові заспівають з радості перед нашим Отцем, бо він іде судити землю. ³⁴Дякуйте нашому Отцеві, бо він добрий; бо його заповітна любов триває повіки! ³⁵Скажіть також: «Спаси нас, Отче наш; збери нас і визволи нас з-поміж народів, щоб ми дякували твоєму святому імені і славилися твоєю хвалою». ³⁶Благословенний наш Отець від віку й до віку! Тоді весь народ сказав: «Амінь!» — і прославив нашого Отця.

Богослужіння встановлене перед ковчегом нашого Отця

³⁷Отже, Давид залишив там Асафа та його братів перед ковчегом заповіту нашого Отця, щоб постійно служити перед ковчегом, як вимагав кожен день, ³⁸а також Овед-Едома з його шістдесятьма вісьма братами; Овед-Едом, син Єдутуна, та Хоса мали бути воротарями. ³⁹А священник Садок і його побратими-священники служили перед скинією нашого Отця на узвишші, що було в Гаваоні, ^b b v39 «Узвишшя» — це місце поклоніння просто неба, часто збудоване на підвищеній місцевості. ⁴⁰щоб приносити нашому Отцеві цілопалення на жертівнику цілопалення постійно, уранці та ввечері, згідно з усім, що написано в законі нашого Отця, який він заповів Ізраїлю. ⁴¹З ними були Геман і Єдутун та решта вибраних, названих поіменно, щоб дякувати нашому Отцеві, бо його заповітна любов триває повіки. ⁴²Геман та Єдутун мали при собі сурми й кимвали, щоб грати, та інструменти для священних пісень нашого Отця. Сини Єдутуна стояли при брамі. ⁴³Тоді весь народ розійшовся, кожен до свого дому, а Давид повернувся, щоб благословити свою родину.