Язики, нагострені, мов мечі
Керівнику хору. Псалом Давида.
Зброя тут — мова: язики, нагострені, як мечі, гіркі слова, пущені із засідки в непорочного, змовниками, певними, що їхнього задуму ніхто не бачить. Одна стріла від нашого Отця відповідає на це, і їхні ж язики їх і валять.
64 1Почуй мій голос, Отче мій, у моїй скарзі; захисти моє життя від жаху перед ворогом. 2Сховай мене від таємних задумів нечестивих, від галасливого натовпу тих, хто чинить зло. 3Вони гострять свої язики, наче мечі; націлюють гіркі свої слова, наче стріли, 4щоб стріляти із засідки в безвинного; стріляють у нього зненацька й без страху. 5Вони тримаються свого злого задуму; змовляються, як потай розставити пастки, і кажуть: «Хто їх побачить?»
6Вони замишляють неправду й кажуть: «Ми склали досконало продуманий задум.» Нутро й серце людини глибокі. 7Але наш Отець пустить у них стрілу; зненацька їх буде поранено. 8Їх приведено до падіння; власні їхні язики обертаються проти них; усі, хто бачить їх, захитають головами.
9Тоді всі люди убояться; вони звіщатимуть діяння нашого Отця й роздумуватимуть над тим, що він зробив. 10Нехай радіють праведні в нашому Отці та знаходять у ньому захист; нехай радісно вигукують усі, хто щирий серцем!
