Ісая 22

22 ¹Пророцтво про Долину видіння. Що з тобою нині, що всі ви повиходили на дахи, ^a a v1 Долина видіння: поетична назва Єрусалима, що, імовірно, викликає образ глибоких долин, які оточують місто. ²ти, місто, сповнене галасу, ти, місто буйне й бентежне, ти, місто розгульне? Твої мертві загинули не від меча й померли не в битві. ³Усі твої правителі втекли разом; їх схопили, хоч ніхто й не натягнув лука. Усіх вас, кого знайшли, схопили разом, хоч ви й повтікали далеко. ⁴Тож я сказав: «Відведіть погляд від мене; дайте мені гірко плакати. Не намагайтеся втішити мене в руїні дочки народу мого.» ⁵Бо Отець небесних військ має день сум’яття, і топтання, і безладу в Долині видіння — мури повалено, і зойк благання лунає до гір. ⁶Елам узяв сагайдак із колісницями та вершниками, а Кір оголив щити. ⁷Найкращі долини твої наповнилися колісницями, а вершники стали при брамах. ⁸Наш Отець зірвав оборону Юди. І того дня ти звернув погляд до зброї в Домі Лісу, ^b b v8 Дім Лісу: великий збройовий дім Соломона в Єрусалимі, названий так через безліч кедрових колон. ⁹і ти побачив, скільки проломів у місті Давидовому. Ти зібрав воду нижнього ставка, ¹⁰і полічив будинки Єрусалима, і деякі з них зруйнував, щоб зміцнити мур. ¹¹Ти збудував водойму між двома мурами для води старого ставка, але не звернув погляду до Того, Хто це створив, і не зважив на нашого Отця, Який це задумав давно. ¹²Того дня Отець небесних військ закликав до плачу й ридання, до поголених голів і жалобного вбрання. ¹³Але натомість були радість і веселощі, забивали худобу й різали овець, їли м’ясо й пили вино: «Їжмо й пиймо, бо завтра помремо!»

¹⁴Отець небесних військ відкрив мені це: «Справді, цей гріх не зітреться з вас, доки ви не помрете», — каже Отець небесних військ.

¹⁵Так говорить Отець небесних військ: Іди до цього управителя, Шевни, що над палацом, і скажи йому: ¹⁶Що ти тут робиш, і хто дав тобі право бути тут, що ти витесав собі гробницю тут — вирубуючи собі могилу високо на висотах, витісуючи собі місце спочинку у скелі? ¹⁷Ось, наш Отець зараз жбурне тебе геть із силою, о могутній муже; він міцно схопить тебе. ¹⁸Він скрутить тебе туго й кине, мов м’яч, у простору широку землю. Там ти помреш, і там лежатимуть пишні колісниці твої — ти, ганьбо дому господаря твого. ¹⁹Я скину тебе з твоєї посади, і будеш стягнений зі свого місця.

²⁰Того дня Я покличу раба Мого Еліакима, сина Хілкії, ²¹Я зодягну його в твою шату й застебну на ньому твій пояс, і передам йому твою владу. Він стане батьком для мешканців Єрусалима й для дому Юди. ²²Я покладу ключ дому Давидового на його плече; що він відчинить, ніхто не зачинить, а що він зачинить, ніхто не відчинить. ^c c v22 Ісус відносить цей вірш до Себе в Об’явленні 3:7 — Еліаким провіщає вічного Сина, Який тримає ключ Давида. ²³Я вб’ю його, мов кілок у міцному місці, і він стане почесним престолом для дому батька свого. ²⁴І повісять на нього весь тягар дому батька його — нащадків і відгалуження, кожну малу посудину, від чаш до всіх глеків. ²⁵Того дня, — проголошує Отець небесних військ, — кілок, забитий у міцному місці, подасться; його зрубають, і він упаде, і тягар, що висить на ньому, буде відтятий, — бо наш Отець сказав це.