Земля дзижчливих крил
Посланці мчать папірусними човнами від далекого грізного народу, але наш Отець каже, що Він просто буде спокійний і дивитиметься, як спека в сонячному світлі, аж до миті перед жнивами, — а тоді обріже пагони. Згодом той самий народ сам несе дари на гору Сіон.
18 1О земле дзижчливих крил, що за річками Куша, 2що морем посилає послів, у папірусових човнах по водах. Ідіть, бистрі вісники, до народу високого й гладкошкірого, до народу, якого бояться близько й далеко, народу могутнього й нищівного, чию землю розтинають ріки. 3Усі ви, мешканці світу, ви, хто живе на землі: коли на горах підніметься прапор, дивіться! Коли засурмить сурма, слухайте!
4Бо ось що сказав мені наш Отець: Я буду спокійний і дивитимусь зі свого житла, наче ясна спека в сонячнім світлі, наче хмара роси у жнивну спеку.
5Бо ще перед жнивами, коли квіт одцвіте й пуп’янок стане виноградом, що дозріває, наш Отець відітне пагони ножами для підрізання, а розлогі віти він забере й обітне. 6Усі вони будуть полишені хижим птахам гір і звірам землі. Хижі птахи літуватимуть на них, а всі звірі землі зимуватимуть на них. 7У той час принесуть дари Отцеві небесних військ від народу високого й гладкошкірого, від народу, якого бояться близько й далеко, народу могутнього й нищівного, чию землю розтинають ріки, — до місця імені Отця небесних військ, на гору Сіон.
