Слово над Вавилоном
Війська, що збираються на горах, — це власні війська нашого Отця, скликані проти Вавилона. Описаний день жорстокий — зорі темніють, серця тануть, немовлят убивають, милості немає. Окраса царств закінчується руїнами, де виють пустельні звірі.
13 1Пророцтво про Вавилон, яке побачив Ісая, син Амоса.
2«Підніміть прапор на голому пагорбі; кличте їх, махніть рукою, щоб увійшли вони у брами вельмож. 3Я сам наказав своїм освяченим; я скликав своїх воїнів, щоб звершити гнів свій,— тих, хто радіє у величі моїй.»
4Чуєте — гамір на горах, наче гомін великого натовпу! Чуєте — рев царств, народів, що збираються разом! Отець небесних військ збирає військо на битву. 5Вони йдуть із далекого краю, від кінців небес,— наш Отець і зброя його гніву,— щоб знищити всю землю. 6Голосіть, бо близький день нашого Отця; він приходить, як руйнування від Всемогутнього. a a v6 «День Господній» — так пророки називають день суду нашого Отця. Його суд тече з того самого серця, що любить своїх дітей,— захищаючи їх, кладучи край тому, що їх губить. 7Через це опускаються всі руки, і тане кожне людське серце. 8Їх охоплює жах; болі й муки хапають їх; вони звиваються, наче жінка в пологах. Вони дивляться одне на одного з жахом, обличчя їхні палають. 9Ось — надходить день нашого Отця, жорстокий, з лютістю та палючим гнівом, щоб обернути землю на пустку і знищити грішників на ній. 10Зорі небесні та їхні сузір’я не даватимуть світла; сонце померкне, коли сходитиме, і місяць не проллє свого сяйва.
11«Я покараю світ за його зло, і злочинців за їхню провину; я покладу край пихатості гордих і впокорю гордощі тиранів. 12Я зроблю людей рідкіснішими за щире золото, рід людський — рідшим за золото Офіру. 13Тому я змушу затремтіти небеса, і земля зрушить зі свого місця від гніву Отця небесних військ, у день його палючого гніву.»
14Наче гнана газель, наче вівці, що їх нікому зібрати, кожен поверне до свого народу, кожен тікатиме до свого краю. 15Кожного, кого знайдуть, проштрикнуть, і кожен, кого схоплять, упаде від меча. 16Їхніх немовлят розіб’ють на шматки на очах у них; їхні доми пограбують, а дружин їхніх зґвалтують.
17«Ось — я підіймаю мідян проти них, тих, що не дбають про срібло й не тішаться золотом. b b v17 Мідяни були могутньою стародавньою імперією з північно-західного Ірану, яка згодом у союзі з Персією завоювала Вавилон. 18Їхні луки повалять юнаків; вони не змилосердяться над немовлятами; не пожаліють дітей.»
19А Вавилон, окраса царств, пишнота й гордість вавилонян, стане, як Содом і Гоморра, коли наш Отець зруйнував їх. 20Ніколи не буде він заселений, не оселяться в ньому з роду в рід; не розкине там намету жоден араб, не покладуть там пастухи своїх отар. 21Але оселяться там пустельні звірі, і доми їхні наповняться виючими створіннями; там житимуть страуси, і скакатимуть дикі кози. 22Гієни витимуть у його твердинях, а шакали — в розкішних палацах його. Час її близький, і дні її не триватимуть довго.
