Буття 15

15 ¹Після цих подій слово нашого Отця було до Аврама у видінні: «Не бійся, Авраме. Я — твій щит, твоя превелика нагорода.»

²А Аврам сказав: «Владико мій, Отче, що ти даси мені, адже я бездітний, а спадкоємцем моїм є Елієзер із Дамаска?» ³Аврам сказав: «Ти не дав мені нащадка, тож слуга, народжений у моєму домі, успадкує по мені.»

⁴І було до нього слово нашого Отця: «Не цей чоловік буде твоїм спадкоємцем, а син, що вийде з твого власного тіла, буде твоїм спадкоємцем.» ⁵Він вивів його надвір і сказав: «Поглянь на небо та злічи зорі, якщо зможеш.» Потім сказав: «Такими будуть твої нащадки.»

⁶Аврам повірив нашому Отцю, і наш Отець зарахував це йому як праведність.

⁷Він сказав йому: «Я — твій Отець, який вивів тебе з Ура халдейського, щоб дати тобі цю землю у володіння.»

⁸А Аврам сказав: «Владико мій, Отче, як мені знати, що я заволодію нею?»

⁹Він сказав йому: «Візьми мені трирічну телицю, козу й барана, горлицю та молоде голуб’я.»

¹⁰Аврам привів їх усіх до нього, розсік їх навпіл і поклав кожну частину одну навпроти одної; а птахів не розсікав. ^a a v10 За давнім звичаєм укладання заповіту сторони розсікали тварин навпіл і проходили між половинами, заставляючи власне життя за те, що дотримають свого слова. ¹¹Коли хижі птахи злетілися на трупи, Аврам відганяв їх. ¹²Коли сонце заходило, глибокий сон зморив Аврама, і великий жах та морок огорнули його.

¹³Тоді наш Отець сказав Авраму: «Знай напевно: твої нащадки будуть чужинцями в землі не своїй, і їх поневолять та гнобитимуть чотириста років. ¹⁴Я також суджу народ, якому вони служитимуть, а потім вони вийдуть із великим багатством. ¹⁵А ти відійдеш до своїх батьків у мирі й будеш похований у добрій старості. ¹⁶У четвертому поколінні вони повернуться сюди, бо провина амореїв ще не сповнилася.»

¹⁷Коли сонце зайшло й настала темрява, з’явилися димлячий горщик та палаючий смолоскип і пройшли між тими частинами. ^b b v17 За давніх обрядів укладання заповіту обидві сторони проходили між розсіченими частинами тварин — це була клятва, що означала: «Нехай мене розсічуть, як цих, якщо я порушу свою обіцянку.» Тут лише наш Отець проходить як палаюче світло, беручи всю вагу заповіту на себе.

¹⁸Того дня наш Отець уклав заповіт з Аврамом: «Я даю твоїм нащадкам цю землю, від річки Єгипту до великої річки, Євфрату, ¹⁹землю кенеїв, кенізеїв, кадмонеїв, ²⁰хеттеїв, періззеїв, рефаїв, ²¹амореїв, ханаанеїв, ґірґашеїв та євусеїв.»