Притчі 5

5 ¹Сину мій, зважай на мою мудрість; уважно слухай моє розуміння, ²щоб ти беріг розсудливість, а твої вуста зберігали знання. ³Бо вуста чужої жінки сочаться медом, а уста її ніжніші за олію, ⁴але врешті вона гірка, як отрута, гостра, як меч двосічний. ⁵Її ноги сходять до смерті; її кроки простують до могили. ^a a v5 Шеол: єврейське слово, що означає царство мертвих — могилу, невидимий світ унизу. ⁶Вона не думає про стежку життя; її шляхи блукають, а вона того не знає.

⁷А тепер, сини мої, слухайте мене і не відвертайтеся від слів моїх уст. ⁸Тримай свою дорогу далеко від неї і не наближайся до дверей її дому, ⁹щоб не віддав ти своєї честі іншим, а своїх років — жорстокому, ¹⁰щоб чужі не наситилися твоєю силою, а твоя тяжко зароблена праця не пішла в дім чужинця, ¹¹і наприкінці ти застогнеш, коли виснажаться твоє тіло і плоть, ¹²і скажеш: «Як я ненавидів настанову, і серце моє зневажало докір! ¹³Не слухав я голосу своїх учителів і не прислухався до наставників своїх. ¹⁴Я був на краю повної загибелі посеред зібраної громади.»

¹⁵Пий воду зі своєї водойми, джерельну воду зі своєї криниці. ¹⁶Чи мають твої джерела розливатися вулицями, а потоки твоєї води — на майданах? ¹⁷Нехай вони належать тобі одному, а не діляться із чужими. ¹⁸Нехай благословенне буде твоє джерело, і тішся дружиною молодості своєї, ¹⁹ласкава лань, граційна сарна. Нехай її любов завжди тебе насичує; нехай тебе повсякчас полонить її любов. ²⁰Чому ж, сину мій, маєш полонитися чужою жінкою й обіймати чужу дружину?

²¹Бо дороги людини — перед очима нашого Отця, і він досліджує всі її стежки. ²²Нечестивого схоплять його власні провини, і він міцно обплутаний путами свого гріха. ²³Він помре через брак настанови і зіб’ється з дороги через свою велику нерозсудливість.