Місце за столом Отця
Чужинець, який боїться, що його відлучать, і євнух, що називає себе сухим деревом, обидва отримують місце в домі нашого Отця та ім'я, краще за синів і дочок. Потім тон падає: сторожі Ізраїлю — сліпі, німі пси, п'яні пастирі, що чекають ще.
56 1Ось що каже наш Отець: Дотримуйтесь правосуддя і чиніть праведне, бо моє спасіння скоро прийде, і моя праведність ось-ось відкриється. 2Блаженний той, хто чинить це, людина, яка міцно тримається цього: хто дотримується суботи, не оскверняючи її, і стримується від усякого зла.
3Нехай чужинець, який приєднався до нашого Отця, не каже: «Наш Отець неодмінно відлучить мене від свого народу»; і нехай євнух не каже: «Я лише сухе дерево». a a v3 «Сухе дерево» зображає того, хто не має дітей, — а отже, немає нікого, хто продовжив би його ім’я після смерті.
4Бо ось що каже наш Отець: «Євнухам, які дотримуються моїх субот, які обирають те, що до вподоби мені, і міцно тримаються мого заповіту, 5їм дам у своєму домі й у своїх стінах пам’ятник та ім’я, краще за синів і дочок; дам їм вічне ім’я, яке не буде знищене. b b v5 Тим, хто не міг мати рідних дітей, наш Отець обіцяє щось краще за синів і дочок: місце у своєму домі й ім’я, яке ніколи не зникне. Приналежність до родини дарує наш Отець, а не здобувається родоводом. 6А чужинці, які приєднуються до нашого Отця, щоб служити йому, любити ім’я нашого Отця й бути його слугами, — кожен, хто дотримується суботи, не оскверняючи її, і міцно тримається мого заповіту, 7тих приведу на свою святу гору і дам їм радість у своєму домі молитви; їхні жертви й цілопалення будуть прийняті на моєму жертовнику, бо мій дім назветься домом молитви для всіх народів. c c v7 Дім нашого Отця завжди мав приймати кожен народ, а не одну тільки націю, — і Ісус послався саме на цю обітницю, коли очистив храмові подвір’я (Матвія 21:13). 8Так проголошує Владика Отець, який збирає вигнанців Ізраїля: зберу ще й інших до них, окрім тих, кого вже зібрано».
Вартові, які не бачать
9Усі ви, звірі польові, приходьте жерти, — усі ви, звірі лісові. 10Вартові Ізраїля сліпі, усі вони; нічого не знають. Усі вони — німі пси, що не можуть гавкати, марять, лежать, люблять спати. 11Ці пси мають ненаситний апетит; їм ніколи не досить. Вони — пастухи без розуміння; усі звернули на свою власну дорогу, кожен до своєї вигоди, усі до одного. 12«Ходімо, — кажуть вони, — я принесу вина; нап’ємося досхочу міцного напою. А завтра буде як сьогодні, понад усяку міру».
